"Історія міста КАТЕРИНОСЛАВА" Яворницький Д.І.

Молебінь на честь відкриття Виставки 1910 р. у Міському саду.

А час йшов уперед, і життя вимагало свого. Катеринославське губернське земство дійшло думки зробити дуже велику справу: улаштувати в 1910 році у місті Катеринославі Південноросійську обласну сільськогосподарську, промислову й кустарну виставку. Для більшої повчальності й цілісності відділів виставки допустити також й позарайонні експонати, а також запросити на "мирное состязание" й іноземні експонати. До району входили губернії: Катеринославська, Таврійська, Херсонська, Полтавська, Харківська, області Війська Донського й Кубанська. Така територія в квадратних верстах мала 489681 з населенням 20818000 чоловік. За площею такий виставочний район дорівнював приблизно Німеччині, складаючи за населенням одну третину народонаселення останньої.

Південноросійська обласна промислово-сільскогосподарська виставка 1910 р:
головний вхід
(Катеринослав; 1910 р.).

В етнографічному відношенні район являв собою дуже строкату картину. Переважним елементом були українці, великороси й козаки. Серед них, однак, густо вкраплені були татари, греки, болгари і німці-колоністи; у містах риси осілості сильно представлений був єврейський елемент; багато також було представників інших національностей: поляків, німців, французів, бельгійців та інших²⁸³.
На виставці були представлені відділи - рільництва, яке стояло на високому ступені культури, також сильно розвинутого тваринництва, далі городництва, плодівництва, виноробства. Для переробки продуктів сільського господарства відразу представлені були цукробуряковий, винокурний, маслоробний заводи, борошномельні млини.

Катеринославська виставка 1910 р.:
павильйон "Еміль Вюрглер та К" у вигляді вентиля.

        З викопних багатств півдня Росії на першому плані подані були кам'яне вугілля і залізна руда; далі йшли: антрацит, марганцева руда, кам'яна сіль, ртуть, каолін, аспід, граніт, малахіт. Відразу зазначено було, що за видобутком кам'яного вугілля і за виплавкою чавуну на частку півдня Росії припадало понад 70% усього видобутку і усієї виплавки в Росії²⁸⁴.
        Відповідно до розвитку сільського господарства і промисловості для задоволення їхніх нестатків у машинах за останнє тридцятиріччя виникло на півдні Росії багато машинобудівних і механічних заводів. Особливо численні заводи з сільськогосподарського машинобудування; сільськогосподарськими машинами і знаряддями забезпечувався не тільки південь Росії, але й інші області Росії, навіть далекий Сибір²⁸⁵.
        Інші галузі промисловості й кустарних промислів багато були подані на виставці у спеціальному відділі; вони доповнювали промисловість і сільське господарство півдня Росії.
        Сильний розвиток торгівлі у великому районі виставки обумовлювалося, з одного боку, високим становищем сільського господарства і промисловості, з іншого боку, наявністю зручних залізних і водних шляхів сполучення і добре обладнаних портів, якими є: Одеса, Миколаїв, Маріуполь, Ростов-на-Дону²⁸⁶.
        Виставка також показала, що саме місто Катеринослав почало швидко зростати лише у 80-х роках XIX століття завдяки виникненню й розвитку гірничої промисловості на півдні Росії і проведенню залізниці. Вчасно відкриттю виставки воно вже являло собою великий центр промислового, торгового і культурного життя у краї з населенням близько 200 тисяч чоловік жителів²⁸⁷.

Дім купця Хреникова до 1917 р.

Дім купця Хреникова - нині готель "Україна".

Відкрита в 1910 році липня 1 дня виставка була закрита у тому ж році жовтня 10 дня.

План Катеринослава.
1910 р.

Вже кілька разів і дирекція Катеринославського вищого гірничого училища і губернське земство зверталися з клопотанням до уряду про перетворення вищого гірничого училища на Гірничий інститут з правами, наданими йому, як і всім іншим вищим навчальним закладам Російської імперії. Прямим спонуканням такого перетворення було - залучити можливо більшу кількість тих, хто вчаться, і самих професорів з більш високою вченою кваліфікацією. Ще в 1896 році 21 лютого Катеринославська міська управа внесла до думи доповідь про заснування у м.Катеринославі Гірничого інституту. З боку міста запропоновано було надати у розпорядження уряду на цю справу 200 тисяч карбованців зі сплатою протягом 4 років по 50 тисяч і землю в кількості, яка буде потрібною під будівництва інституту. Крім того, передбачалося, що на улаштування Гірничого інституту надійде пожертвувань від горнічозаводчиків та інших приватних осіб не менш 300-400 тисяч карбованців. За таких умов представники громадського управління розраховували на задоволення клопотання з боку уряду. Для докладної розробки питання про відкриття Гірничого інституту була обрана особлива комісія²⁸⁸.

Гірнича академія
[колишній Дніпропетровський гірничий інститут імені Артема].

У місцевому щорічнику "Придніпров'я" за 1912 рік стоїть ще "Вище гірниче училище", але в такому ж щорічнику за 1913 рік вже поставлено "Катеринославський Гірничий інститут". Ректор інституту - професор геології М.О.Лебедєв, декан професор Я.І.Грдини. Далі слідують професори, штатні викладачі, позаштатні викладачі, штатні асистенти, асистенти за наймом, лаборанти, бібліотекар, діловод, доглядач будинку, лікар.
У тому ж 1913 року серед невеликої групи професорів і асистентів Гірничого інституту виникла думка про створення у Катеринославі вищих жіночих курсів. Під головуванням ректора Гірничого інституту М.О.Лебедєва були проведені перші організаційні роботи, і для вироблення статуту і навчальних планів були притягнуті суспільні діячі, лікарі, викладачі різних навчальних закладів. 28 травня 1913 року навчальні плани і статут курсів вже направлені були на затвердження попечителю навчального округу. Але це клопотання зустріло відсіч на ґрунті процентної норми... У 1914 році спалахнула імперіалістична війна, і питання про відкриття курсів відновилося вже у більш сприятливих умовах за міністра графа Ігнатьєва. У липні місяці 1916 року вищі жіночі курси були дозволені на загальних підставах для приватних курсів за законом від 4 червня 1914 року. Хоча до початку навчального року залишалося мало часу, але були докладені всі старання для відкриття курсів тієї ж осені. Курси були відкриті поки з двома факультетами: медичним і фізико-математичним. Наплив бажаючих вступити на курси був величезний. На медичний факультет було прийнято 600 слухачок, а на фізико-математичний - 200. З 1917 року був відкритий прийом на курси і для чоловіків. Звідси вже був тільки один крок й до відкриття в Катеринославі університету.

Імператор Микола ІІ.

        Настав 1918 рік, надзвичайний у всій Росії рік: у липні місяці цього року не стало в живих останнього царя з будинку Романових Миколи II, до того часу монарха ніким і нічим необмеженого, монарха "божиею милостию". Змінився віковий політичний лад усієї держави; влада перейшла до самого народу, і для кожного громадянина відкрилося широке поле діяльності на всіх поприщах.
        У місті Катеринославі також зайнялася зоря нового життя. У 1918 році у ньому був відкритий Університет цілком з чотирма факультетами: історико-філологічним, юридичним, медичним і математичним. До нього увійшли Вищі жіночі курси і весь місцевий Вчительський інститут.
        Для формування університету, на думку місцевих громадських діячів, був запрошений до Катеринослава ректор Московського університету М.К.Любавський. Найгарачишим ревнителем відкриття університету був місцевий присяжний повірник М.Ю.Ворожейкін, широко освідчена, дуже популярна і шанована у місті людина.
        Вироблений був статут Катеринославського університету. Для затвердження того статуту Міністерством народної освіти був відряджений у 1918 році Міською Думою професор Гірничого Інституту Л.Л.Іванов. Професор цілком успішно виконав покладене на нього доручення, за що Міська Дума виразила йому подяку такими словами: "Екатеринославская Городская Дума в очередном ея собрании 31 июля сего года, заслушав доклад по вопросу об утверждении устава Екатеринославского университета и приняв во внимание успешное исполнение вами поручения Думы в личном ходатайстве по этому вопросу пред Министерством Народного Просвещения, постановила: выразить вам за это благодарность Думы, о чем и имею честь уведомить вас. Городской голова И.Эзау, городской секретарь Набиркин. Августа 14 дня 1918 г.".
        Першим ректором Катеринославського університету був професор М.О.Лебедєв.

Г.І.Петровський,
радянський державний і партійний діяч.

        Відкритий у 1918 році Катеринославський університет, однак, проіснував усього лише до 1920 року. Цього року він був закритий і замість нього були організовані Вищий інститут народної освіти (ВІНО чи ІНО) і Медична академія, перейменована у 1921 році на Медичний інститут. Ректором інституту був професор Московського університету В.П.Карпів. Вже у тому ж 1921 році інститут вперше випустив 245 чоловік лікарів. В даний час він є найбільш великим у місті вищим навчальним закладом. Число студентів у ньому до 1 січня 1937 року було 2467 чоловік, не рахуючи робітфаків, де число учнів досягло цифри 1247 чоловік. Ректором інституту нині є професор анатомії М.М.Тростакецький, його заступником по вченій частині професор Ю.О.Петровський. Учених робіт інститут випустив близько 180.
        Тим часом у 1926 році не стало міста Катеринослава, а стало місто Дніпропетровськ, назване по імені Г.І.Петровського, голови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, який був робітником у Брянськом заводі. Ім'я цариці Катерини було ненависним для простого російського народу, як цариці панскої, що віддала мільйони людей панам у кріпосне рабство. У народних українських піснях вона називалася і тепер називається "суча" чи "вража мати".
        У 1933 році також не стало й інституту народної освіти (ІНО), а знову став університет, тільки вже з іншими факультетами: математичним, хімічним, біологічним і геологічним. Першим ректором цього другого у нашому місті університету був Куїс, за ним незабаром став Комаровський, за Комаровським - Морозов, а Морозова заступив І.М.Єфімов. Проректором є професор В.М.Архангельський.

В оновленому місті Дніпропетровську життя забило живим й могутнім ключем. Будувалися нові, величезних розмірів, будинки, мостилися прекрасні бруківки, насаджувалися нові парки, омолоджувалися старі, запущені сади, асфальтувалися базарні площі, гудронувалися дороги, виникали десятки загальноосвітніх шкіл й всіляких технікумів, як, наприклад: транспортний, електрозварювальний, коксохімічний та інші.
Виростали, точно зпід землі, інститути: металургійний, транспортний, будівельний, сільськогосподарський, фармацевтичний, хіміко-технологічний, фізичної хімії, науково-дослідний кукурудзяного господарства, науково-дослідний шкіряної промисловості, науково-дослідний металевої промисловості.

Мерефо-Херсонський залізничний міст.

Крім усього того, реконструювалися старі заводи, розширилася водогінна мережа, проведена нова трамвайна лінія від місту на Амур, для чого був розширений старий залізничний міст; продовжені були трамвайні лінії до селища Фрунзе і до транспортного інституту, споруджений новий через Дніпро залізничний Мерефо-Херсонський залізниці міст.

Палац культури металургів імені Ілліча.

До всього того влаштовані лікарні при заводі імені Г.І.Петровського, колишньому Брянському заводі, і залізнична поліклініка, а також палац профілактики і палац культури.
Так росте наше місто Дніпропетровськ не днями, а часами, біжить вперед американським темпом. Майбутнє його малюється у живій уяві не тільки великим, а воістину грандіозним. Пройде небагато часу і з ним зіллються всі 20 селищ, які знаходяться на правом березі Дніпра, якими є: Каміне-Потоцьке, Плахтіївка, Дериївка, Куцеволовка, Мишурин Ріг, Калужино, Дніпрово-Кам'янка, Бородаєвка, Глинське, Пушкарьовка, Шошиновка, Аули, Романкове, Кам'янське²⁸⁹, Тритузне, Карнаухівка, Таромське, Сухачівка, Діївка, Новий Кодак²⁹⁰. З ним же, безсумнівно, зіллються й селища Лоцманська Каменка і Старий Кодак, які знаходяться нижче Дніпропетровська, на тому ж правому березі Дніпра.

В.В.Наконечний.
Пам'ятник академіку Д.І.Яворницькому.

        З усього того утвориться одне стоверстне, багатолюдне, багате, блискуче місто, свого роду славний український Манчестер. Індустріалізація, техніка, економіка, культура духовна, культура матеріальна - все у ньому закипить.
        Дніпровські пороги, що завжди були великою перешкодою для суден, що йшли Дніпром, тепер зовсім не страшні, тому що всі вони покриті водою після спорудження грандіозної греблі на Кічкасі, нижче всіх порогів Дніпра, що видавали грізне ревіння не сотні тисяч, а мільйони років.
        Шість царів, починаючи з Катерини II, боролися з порогами Дніпра, щоб перемогти їх і зробити ріку вільною від каменів для вільного плавання по ній суден. Пороги були нескоримі для царів. Але що було неодолимим для царської влади, те виявилося цілком одолимим для радянської.
        Тепер Дніпро, що має нижче порогів шлюзи, які підняли воду у Дніпрі на велику висоту, являє собою вільний і безперешкодний шлях до Дніпровсько-Бузького лиману, з лиману до Чорного моря, прямо морем у Цареград, вліво до берегів Анатолії, вправо до гірла Дунаю. Глибоким, вільним і могутнім Дніпром вже снують скрізь швидкохідні пароплави, легкі катери, важкі парові вантажівки. Вони відвозять багатства і добутки нашого краю до чужих країв, а замість того привозять багатства й добутки чужих країв до нашого вільного, веселого й щасливого краю. І заб'є у нашому місті життя незлічимою безліччю ключів; закипить робота мільйонів людей; з нього поллються широкими потоками найбагатші добутки промисловості; заблищить яскравими променями живопис, народяться світові вчені, з'являться славні, обдаровані багатими даруваннями поети.