"Історія міста КАТЕРИНОСЛАВА" Яворницький Д.І.

За планом, складеним під безпосереднім наглядом самого князя Потьомкіна, місто Катеринослав повинно було займати в довжину, течією ріки Дніпра, 30 верст, а в ширину від Дніпра до річки Мокрої Суры 25 верст⁵³. Обидві сусідні з ним слободи, Новий Кодак і Старий Кодак, повинні увійти до складу міста, як його форштадти. Під пасовище відводилося місту 8000 десятин землі.

Проект планування Катеринослава 1786 р.
Арх.К.Геруа.
Перший варіант

        Головні споруди повинні бути на горі, проти ріки Дніпра і Монастирського острову. Такими є: присутствені місця, цивільна і духовна дикастерія, на зразок давніх базилік, гостиный двір, крамниці на зразок афінських пропілей, біржі, театр, архієрейський будинок, кілька православних церков і найголовніша з них Преображенський, на 12 престолів, собор. Усі вулиці в місті повинні бути в 30 садженів ширини.
        У самому місті повинні працювати 12 фабрик, які будуть постачати весь край своїми виробами й усюди поширювати достаток і щедрість⁵⁴. З 12 фабрик двом, а саме сукняній і шовково-панчішний, видана була субсидія 340000 карбованців, завдяки чому обидві фабрики відразу відкрили свої роботи. Сукняна фабрика була доставлена до Катеринослава з міста Могильова. На перевезення її потрібна була сума в 30000 карбованців. На ній повинне було вироблятися тонке сукно для інженерного кадетського корпусу. Директором усіх фабрик призначений був колезький асесор Липрандій, а "исправляющий должность директора" колезький асесор Кнорінг⁵⁵.
        При цій фабриці, як описує очевидець, був великий двоповерховий будинок - лікарня. Крім того, було ще три .лікарняних будинки для фабричного доктора і службовців. Була лазня, для якої викопані два колодезі, звідки "журавлі" витягали в двох баддях воду. Була й церква в ім'я Покрова богоматері, а при церкві мався й хор⁵⁶. Була, нарешті, й школа, на що вказує контингент фабричних писарів, який складався і поповнювався з синів фабричних робітників.
        Управлінню фабрики даний був цілком військовий лад: канцелярські обов'язки виконували військові писарі з кантоністів, що носили загальписарську військову форму, а класні посади займали чиновники цивільні, котрі називалися взагалі комісіонерами і розрізнялися за посадами і класами. Директор фабрики, що стояв на чолі управління, звичайно п'ятого і навіть четвертого класу. Комісіонери при фабриці носили військову форму - сюртуки й мундири з червоним коміром, зі срібними петлицями на комірі мундира і з білими металевими ґудзиками, прикрашеними малюнком палаючої бомби. Директори фабрики жили в казеннному будинку. Поруч з будинком директора була контора, яка розміщалася у флігелі.

Район Катеринославських суконних фабрик (виділений кольором) у співвідношенні зі слободою Половицею і нагірною частиною міста.
(з офіційного плану Катеринослова 1792 р.;арх.І.Старов).

        Управління фабрики мало тісний зв'язок з головним комісаріатським депо, яке було у Кременчузі, куди щороку посилалися з Катеринослава комісіонери з вахтерами то за одержанням грошей на витрати по фабриці, то за матеріалами для робіт на ній. Гроші золотом з Кременчука перевозилися на поштових возах у барилах, під конвоєм озброєних вахтерів і під наглядом комісіонера.
        Всі фабричні робітники вважалися військовими, тобто солдатами, хоча форми військової не носили; вони були на кшалт військових поселенців. Чоловік, дружина і все сімейство, не виключаючи й малолітніх, ще не здатних до роботи на фабриці, одержували казеннні пайки, а за роботу платню, при готовій квартирі, опаленні і освітленні. Для кожних двох сімей побудовані були в три лінії казеннні будиночки. Це поселення складало так звану фабричну слобідку. Слобідка була на нижній придніпровській рівнині, в кінці міста, чимось на зразок пригороду, у напрямку до Нового Кодаку. Слобідка населена була фабричними людьми, присланими з села Павлова Московської губернії, де існувала казеннна сукняна фабрика. Прислані були ті люди з села Павлова до Катеринослава, як ватажки, що затіяли там якийсь бунт чи смуту. Їх так і називали "павловці"⁵⁷.
        Про цю ж фабрику в 1825 році, серпня 31 дня, писав відомий свого часу професор А.Ф.Воєйков, який багато подорожував Росією й був у Катеринославі два рази. "Я осмотрел обширную фабрику тонкого сукна...⁵⁸ С того времени она распространена и улучшена; все новоизобретенные самопрялки, станы, стригольницы сюда выписаны из Лондона, а с образца делаются и новые здешними мастерами. Синие и алые сукна не уступают английским в тонкости, краске и отделке и превосходят их добротою. Директор угостил меня сытным завтраком и дал полное понятие о прежнем и нынешнем состоянии сего важного государственного заведения, о постепенном его усовершенствовании, о том, что тонкие сукна Екатеринославской фабрики отпускаются по самой умеренной цене бедным офицерам и что государь император имеет несколько мундиров из сукон, здесь выработанных. Сии последние слова произнес он с гордостью, показывающею, сколь для него лестно такое отличие"⁵⁹.
        З директорів Екатеринославской сукняної фабрики набули популярності найбільше два - Григорович, з причетницьких дітей, як людина енергійний й дуже вимоглива, і військовий генерал Адлерберг, як "начальник строгий до суровости".

Район Катеринославських суконних фабрик (виділений кольором) у співвідношенні зі слободою Половицею і нагірною частиною міста.
(з плану Катеринослова 1793 р.;арх.Л.Ігнат'єв).

        Останнім директором фабрики був Василь Іванович Драгневич, родом серб, моряк часів Чесменского бою, у якому він брав участь у чині гардемарина. Драгневич перший з директорів подав проект про закриття казеннної сукняної фабрики в Катеринославі, вказавши на величезні витрати по ній, на розкрадання і на зловживання, з якими директорам доводилося постійно боротися. Драгневич доводив, що для скарбниці незрівнянно вигідніше й зручніше робити виготовлення для гвардії сукон за замовленням на приватних фабриках. Проект Драгневича був прийнятий, і казеннна сукняна фабрика в Катеринославі закінчила своє існування в 1837 році⁶⁰.
         Окрім величного, грандіозного собору на 12 престолів й окрім 12 фабрик у новому місті Катеринославі вирішено було також спорудити "чудовий університет" з двома училищами при ньому - хірургічним і народним, за планом, складеним кн.Потьомкіним, особисто розглянутим і затвердженим Катериною у 1784 році, вересня 4 дня⁶¹. Разом з університетом - академія музична й художня, щоб "не только науки, но и художества преподаваемы быть долженствовали".
        Для університету були запрошені професори для викладання, хоча самого будинку ще не існувало. Такими є: історіограф Гюен (dе Guenne) з платнею 1500 карбованців на рік, при казеннній квартирі і дровах. Якийсь професор Гібал з платнею 800 карбованців на рік, також при казеннній квартирі і дровах. Професор землеробства Василь Прокопович з платнею 600 карбованців у рік, з відрахуванням з неї 6 карбованців на шпиталь⁶², при казеннній квартирі і дровах. У 1791 році, 10 вересня, від кн.Потьомкіна зі столиці Молдавії Яс на ім'я правителя Катеринославського намісництва надісланий був ордер "об отрешении от должности помощника директора экономии Екатеринославского наместничества титулярного советника и земледелия профессора Василия Прокоповича". Чи було це розжалування чи призначення на іншу службу, про це в ордері не говорилося⁶³. У числі інших професорів університету рахувався також титулярний радник, агроном Михайло Ливанов з платнею також 600 карбованців, за відрахуванням з них на шпиталь 6 карбованців⁶⁴. Професор Ливанов був відряджений кн.Потьомкіним до місцевості між pp.Бугом і Дністром для дослідження краю, наскільки він придатний для розвитку господарства і промисловості. Провадячи там дослідження, професор Ливанов наштовхнувся на поклади мінеральних багатств і відкрив у Кривому Розі, як сам доносив про те князю Потьомкіну, існування срібних руд, мармуру, порфіру й залізних руд. Князь Потьомкін був такий радий цим відкриттям, що подарував Ливанову маєток, і, коли професор потім занедужав, відправив його для лікування за кордон на казеннний рахунок.

Монастирський острів (виділений кольором) на проекті планування Катеринослава 1786 р.
(другий варіант; арх.К.Геруа).

        Автор книги "Столітній ювілей Катеринослава" К.М.Корольков говорить, що до університету приписаний був Монастирський острів для насадження на ньому ботанічного саду⁶⁵. Але на плані м.Катеринослава 1786 року на Монастирському острові написано: "Сад публічний"⁶⁶.
        Катеринославський університет відразу забезпечувався великим книжковим багатством: князь Потьомкін приніс йому в дарунок бібліотеку з 1500 томів, яку він купив за 6000 карбованців у місцевого архієпископа Євгенія Булгаріса, зібрану ним за кордоном.
        Член С.-Петербурзької Академії наук, С.-Петербурзького Вільного економічного товариства, Лондонської Академії старожитностей, архієпископ Євгеній Булгаріс був родом болгаро-грек. Предки його, болгари, оселилися на острові Корфу, де він і народився. Спочатку Євгеній Булгаріс вчився у Греції, потім, прийнявши чернецтво, переїхав до Італії. Був у Падуї, проповідував у Венеції, побував у Константинополі. У 1753 році різні нещастя змусили його виїхати до Німеччини. У Німеччині він прожив сім років і весь віддався науці. Був у Лейпцизі, Галлі, Геттінгені, Берліні, після чого набув широкої слави вченого. Він чудово вивчив мови - єврейську, латину, італійську, французьку. Він славився як богослов, філософ, історик, археолог, математик. Не було такої галузі знань, якій не присвятив би він свої праці. Незважаючи на своє чернече звання, він користувався великою повагою з боку прусского короля Фрідріха Великого. Через Фрідріха Великого він став відомим і російській цариці Катерині II. Катерина II доручила йому перевести з французької на новогрецьку мову знаменитий її "Наказ". У передмові до того перекладу Євгеній Булгаріс висловив бажання бути у підданстві "у великої монархині". Катерина II запросила його з-за кордону до Росії. На проїзд йому призначена була сума 1000 карбованців. У 1771 році Євгеній Булгаріс прибув до С.-Петербургу й привіз із собою велику бібліотеку. Платню йому призначили 1500 карбованців і при тому дали привід мати привабливі надії на нові в майбутньому милості. Спершу Катерина II призначила Євгенія Булгаріса своїм бібліотекарем і часто розмовляла з ним, у цій посаді він пробув чотири роки і почав у цей час, за бажанням Катерини, переклад "Енеїди" і "Георгік" Вергілія на грецьку мову гекзаметрами. У 1775 році Катерина призначила Євгенія Булгаріса архієпископом у нову "Словено-Херсонську" єпархію. Він довго відмовлявся від такої високої честі, але під кінець прийняв сан архієпископа. Тоді йому подарована була панагія, прикрашена алмазами, і видано було 20000 карбованців на облаштування. Але недовго, однак, Євгеній Булгаріс керував новою єпархією. 9 вересня 1775 року він вступив в управління, а у травні 1779 року випрохав собі звільнення, причому йому була призначена пенсія в 2000 карбованців довічно. Після того він залишився тільки вченим і написав багато нових праць, між якими й одна така: "Якою мовою говорили сармати", які жили колись берегами Меотиди, Євксінопонта і вище від них. Помер Євгеній Булгаріс у С.-Петербурзі в 1806 році, на 96-м році життя⁶⁷.

Архиєпископ Євгеній (Булгаріс)

        Велика бібліотека, привезена Євгенієм Булгарісом з-за кордону до Росії й куплена у нього кн. Потьомкіним, призначена була для Катеринославського університету, але тимчасово розміщена була у м.Кременчузі, у будинку самого князя. Після смерті ясновельможного вона була перевезена племінником померлого князя, генералом Самойловим до Петербургу й зберігалася там при Найсвятішому синоді, після чого через нездійснене у м.Катеринославі будівництво університету була передана у власність Казанського університету⁶⁸.
        Як забезпечувалися архієрейський будинок і монастир, видно з іменних царських указів.
        "По имянному указу 1775 г., октября 9, и 1793 г., мая 10, на включенный во 2 класс славянский архиерейский дом - 6070 р. 32 1/2 к. да прибавочных по росписи 18 декабря 1797 г. 3699 р., всего 9769 р. 32 1/2 к. По имянному указу 17 мая 1793 г. на содержание при архиерейском доме больницы для монашеского чина 40 р. да прибавочных по росписи 18 декабря 1797 г.- 60 р. На викарный новороссийский и днепровский архиерейский дом - 3072 р. 50 к. Да сверх того на духовные правления, коих числится в Новороссийской, на каждое по 120 р., а на все 1440 р. Итого 14 381 р. 82 1/2 к. По имянному указу также ведено на назначаемый монастырь поблизости города Екатеринослава, для пребывания архиереев, отпускать по учреждению того монастыря⁶⁹.
        Для музично-художньої академії при університеті були запрошені - живописний майстер Василь Неретін, який навчався у Петербурзькій академії мистецтв; далі викладачі Герасим Захарченко і Михайло Бухаров з платнею кожному по 120 карбованців на рік при казеннній квартирі й дровах⁷⁰.
        Директором музично-художньої академії був запрошений італієць Джузепе Сарті, з яким кн.Потьомкін уклав у С.-Петербурзі особливий контракт. За контрактом Сарті зобов'язувався бути директором академії музики при Катеринославському університеті, навчати створенню її та самому складати музичні п'єси, у яких буде потреба. За все це директору призначалася платня з 1 квітня 1787 року 3500 карбованців на рік, казеннні покої і дрова, окремо на проїзд від С.-Петербургу до м.Кременчука й далі до м.Катеринослава 2900 карбованців⁷¹.

Джузепе Сарті

        Джузепе Сарті спершу був придворним капельмейстером у Копенгагені, потім капельмейстером у Миланському соборі. У 1784 році він був запрошений до Росії зайняти місце придворного капельмейстера у С.-Петербурзі. З 1787 року призначений був директором майбутньої музичної академії у м.Катеринославі. У 1789 році у головній похідній квартирі кн.Потьомкіна Сарті виконав власного витвору ораторію "Тобі бога хвалимо" хором у 300 чоловік, окремим оркестром, декількома оркестрами військової музики, з дзвоном і гарматною стріляниною із 10 гармат. Після смерті кн.Потьомкіна Сарті повернувся до С.-Петербургу і зайняв місце придворного капельмейстера до смерті імператора Павла I.Помер у 1802 році по дорозі до Італії⁷².
        Для успішного провадження будівельних робіт у місті Катеринославі засновані були особливі експедиції - будівнича чи власне міська й університетська під безпосереднім веденням генерала І.М.Синельникова⁷³. Вересня 10 дня 1784 року за царським іменним указом на провадження у Катеринославі публічних будівель було визначено 20000 карбованців на рік, які видавалися до 20 жовтня 1787 року⁷⁴.
        Щоб мати приблизне уявлення про розміри університету, який передбачався у місті Катеринославі, потрібно знати про саму підготовку для спорудження його.
        Будівельна експедиція проводила торги на доставку цегли у кількості 3000000 штук, вапна й алебастру близько 20000 чвертей, дроту близько 28000 кубічних саженів, бутового й цокольного каменю (граніту), піску, води, дошок, цвяхів, стройового лісу й іншого у величезній кількості. Торги проводилися неодноразово. Майстри викликалися цілими сотнями (по 200 - 300 чоловік). Крім того, запрошувалися художники, механіки й архітектори з іноземців. Для простих робіт використовували цілі полки солдатів, полонених турків, узятих при штурмі Очакова в 1788 році⁷⁵.
        Метою заснування університету в Катеринославі було - служити розсадником освіти у краї. У ньому не тільки науки, але й мистецтва повинні викладатися як для підданих Росії, так і для сусідніх народів, щонайпаче ж єдиновірних з нами⁷⁶.
        Місце для спорудження університету, судячи з плану міста Катеринослава 1787 року, було обрано по-теперішньому між губернською земською лікарнею і казармами колишнього Сімферопольського полку, звідки відкривається далекий й чудовий краєвид на р.Дніпро, а також з однієї сторони на острів Монастирський⁷⁷, а з іншого боку - на острів Становий.
        Через необхідність підготовки юнаків для вступу до університету наказано було також завести народні школи в Катеринославському намісництві й у Таврийській області за зразком шкіл, заснованих у Росії.
        Кошти для спорудження університету вишукувала сама Катерина. Указом вересня 4 дні 1784 року вона повеліла звернути на будівництво Катеринославського університету наступні кошти: 6000 карбованців з окладних сум; 8080 карбованців з отриманих на утримання Азовської губернії; 9391 карбованець 90 копійок і 5084 карбованця 10 копійок з отриманих на утримання чоловічого й жіночого училища у місті Кременчуці. Останні училища, чоловіче й жіноче, з міста Кременчука були переведені до міста Катеринослава й увійшли до складу народного училища, яке відкрилося у ньому, причому жіноче після річного існування було зовсім закрите. Крім того, з кременчуцького банку на спорудження університету переведена була сума 282785 карбованців, яка склалася з наступних сум: 1) капітальної, розданої під відсотки, - 187005 карбованців 57 1/3 копійки, 2) збірної за продані маєтки запорізької старшини - 29912 карбованців, 3) ретраншементної - 10330 карбованців 14 копійок, 4) церковної - 10000 карбованців, 5) за проданих казенних коней 43467 карбованців 90 1/2 копійки, 6) садової - 2070 карбованців. Нарешті, на той же університет визначено було весь доход від соляних озер на Кінбурнській косі, які віддаються на відкуп, а також на якісь відсотки від продажу "гарячого пінного вина"⁷⁸.

О.І.Федоров.
Найсвітліший князь Потьомкін.
1993 р.

Самий князь Потьомкін, знаходячись у Бендерах, писав 10 вересня 1791 року правителю Катеринославського намісництва В.В.Коховському: "Имеющееся у господина статского советника и кавалера Фалеева на Ингульце горячее пенное вино 13000 ведер приказал я черноморскому адмиралтейскому правлению принять в казеннное ведомство на производство порций, в число же следуемой за сие вино в заплаты суммы, полагая за каждое ведро по 3 рубля 40 копеек, предписываю зачесть на нем Фалееве в екатеринославскую университетскую сумму состоящей с указными, и сколько зачтено будет долгу, ко мне отрапортовать для удовольствия его доставною суммою"⁷⁹.
Для університету, також і для академії мистецтв і всіх присутствених місць у Катеринославі привезено було навіть кілька англійських годинників того часу, але усі вони потім різними шляхами, переважно під виглядом зіпсованих, перейшли до приватних рук⁸⁰.

        Але все-таки головною й самою величною прикрасою нового міста Катеринослава повинен був бути собор Преображення господня з 12 престолами і з двома боковими вівтарями: один в ім'я св. великомучениці Катерини, інший в ім'я св.Йосипа.
        Спорудження собору було запропоновано князем Потьомкіним французькому архітектору Леруа. Собор повинен бути самий величезний у всьому всесвіті і з дивним, ніким не баченим куполом на ньому. Архітектор, злякавшись такого замовлення і не сподіваючись виконати його, втік, як кажуть, за тридев'ять земель⁸¹.
        Указом Катерини II для катеринославського кафедрального собору велілося вислати з міста Чернігова дзвін у 300 пудів вагою, відлитий одним з удільних чернігівських князів зі срібла, добутого під час воєн росіян з татарами й іншими народами, і висівший на дзвіниці чернігівського кафедрального собору. Але цей дзвін, за смертю Катерини II, не був доставлений до Катеринослава і залишився висіти на своєму місці у Чернігові⁸².
        Для прискорення робіт у місті Катеринославі, про що особливо клопоталася заснована університетська стройова експедиція, кн. Потьомкін передбачав ще зрушити до Катеринослава 12 полків хоробрих гренадерів, знаючи те, що російський солдат не тільки вміє руйнувати міста, але він вміє також їх і створювати⁸³.
        Завдяки таким рвінням будівельний матеріал, тобто гранітний камінь, вапно, алебастр, бутовий камінь, був заготовлений у достатку, для виробництва цегли влаштовані були заводи, для столярних і ковальських робіт - майстерні.
        Щоб жителі нагорної частини міста не мали нестачі у воді, велено було влаштувати на горі шість колодезів і великий басейн з численними фонтанами. Крім того, двома балками, якими текла вода, запропоновано було зробити греблі для затримання води. Для збільшення населення у місті Катеринославі кн.Потьомкін скликав з всієї імперії до нового міста купців і міщан, надаючи їм усілякі вигоди і переваги, постачаючи їх грошима для торгівлі та промисловості й потрібними матеріалами для всякого роду побудов.
        Ведено було також побудувати кілька дерев'яних будинків на казеннний кошт з метою продажу їх чиновникам, купцям і міщанам з розстрочкою на десять років і без відсотків за тією ціною, у яку вони обійшлися скарбниці. Крім того, усім бажаючим селитися у місті обіцяний був казеннний матеріал й кращі місця, а також звільнення від постою солдатів. Дарованими пільгами тоді ж скористалися деякі з чиновных людей. Так, між іншим, дружина генерала І.М.Синельникова, Авдотья Василівна, уроджена Страхова придбала собі один з таких будинків, який потім був подарований Синельниковим для місцевої духовної семінарії⁸⁴.
        Саме собою зрозуміло, що для зведення численних будівель у місті були потрібні величезні кошти. Для міських будівель одноразово було відпущено, як раніш зазначено, 200000 карбованців, видача яких була продовжена потім ще на п'ять років; визначені були всі суми скасованих Новоросійської та Азовської губерній, також усі грошові суми, які надійшли до повітових казначейств Катеринославського намісництва; крім того, наказано було брати гроші з місцевої казеннної палати. Нарешті, понад усе асигнована була щорічна субсидія в 2000 карбованців на "непередвиденные надобности"⁸⁵.
        Так кн.Потьомкін, перетворивши весь великий Новоросійський край на велику майстерню, природно хотів показати усе імператриці Катерині II, перед якою хотів сяйнути своїми геніальними задумами і своїми великими адміністративними і будівничими талантами. "Я, матушка, прошу воззреть на здешнее место, как на такое, где слава твоя оригинальная и где ты не делишься ею с твоими предшественниками: тут ты не следуешь по стези другого"⁸⁶.
        І матінка цариця, що так вірувала у геніальні дарування кн.Потьомкіна, висловила своє бажання поглянути на з знов облаштовуваний і заселений Новоросійський край.