"Історія міста КАТЕРИНОСЛАВА" Яворницький Д.І.

        Тим часом імператриця Катерина, виїхавши з Катеринослава, направилася до маєтку генерала І.М.Синельникова, який знаходилося біля правого берегу р.Дніпра, проти найбільшого з усіх порогів - порогу Ненаситецького.
        І.М.Синельников на всьому протязі дороги, 45 верст, обома боками її, завчасно насадив в обкопаних трикутниках великі кущі троянд, що на той час були в повному розквіті і давали дивовижний аромат, а для точного проходження степом поставив з боків дороги кам'яні піраміди, так звані в народі "милі", починаючи від самого собору м.Катеринослава і до м.Херсону, на відстані 10 верст одну від іншої.
        У самій садибі І.М.Синельникова, тепер Никольському, саме проти Ненаситця, на високих верхв'ях величезних вікових скель, що вдалися похило уступами у поріг, до приїзду імператриці споруджений був на казеннний кошт дерев'яний, з відкритим балконом, чудовий палац, звідкіля відкривався чарівний краєвид на дикий, грізний і величний поріг.
        О другій годині того ж травня 9 дня імператриця Катерина підкотила до палацу. Хазяїн зустрів високу гостю з хлібом-сіллю, а селяни власника піднесли їй тільки що пійманого, небувалих розмірів осетра.

Дніпровські пороги.
1919.
Дніпропетровський художній музей.

        У цей же час до Ненасытецького порогу прибула й царська флотилія, яка розташувалася біля великого острову Козлового, при вході до самого порогу.
        Перед початком обіду Катерина вийшла на балкон палацу і наказала спускати свої галери через Ненаситецький поріг.
        Вирішено було спершу у вигляді дослду і для показу ходу пустити через поріг так званий дуб і судно¹¹² підполковника М.Л.Фалеєва. У дуб сіли п'ять чоловік рибалок з місцевих селян І.М.Синельникова, з яких один, на прізвище Беляй, правив за керманича.
        Поріг Ненаситець падає поступово дванадцятьма "лавами" чи уступами.
        Рибалки сміливо зійшли до дубу, набожно перехрестилися й швидко понеслися до порогу. Вже пронеслися вони через одинадцять лав, але от на останній, дванадцятій, лаві дуб якось сильно і зненацька рвонувся вперед, миттєво пірнув у каскад кипучих вод і, здавалося, зовсім безвісті зник під водою, а клекочущі хвилі Дніпра в одну мить ока поглинули і самих плавців...
        Цариця, що стежила з живим інтересом за дубом, що плив через поріг, з переляком відвернулася від порогу і, глянувши на князя Потьомкіна, зі здивуванням запитала його: "Как, разве они погибли?" Князь самий був стривожений страшним видовищем, але генерал Синельников, що звик часто бачити такі видовища на порозі й такий, що знав добре кмітливість і спритність своїх лоцманів, спокійно вказав князю на відважних пловців, які опинилися вже далеко нижче порога, біля правого берегу Дніпра.
        Імператриця, однак, заспокоїлася тільки тоді, коли сама побачила вдалині плавців. Керманича Беляя вона побажала особисто бачити. Наказано було видати йому нагороду - 50 карбованців золотими¹¹³.
        Після проходу через поріг дуба пустилися вже одна після іншої царські галери під керуванням каменського лоцмана Мойсея Івановича Полторацького та його помічника кодацького лоцмана Непокритенко. Катерина дивувалася спритності, мистецтву й безстрашності лоцманів, які супроводжували флотилію через поріг.
        Усі судна пройшли цілком благополучно через грізний і найстрашніший з усіх порогів поріг. "Тогда императрица приказала светлейшему представить ей того самого лоцмана, который управлял ее судном. И когда лоцман явился, то она сама спросила его: "Ты ли Полторацкий, атаман над лоцманами?" - "Я тот самый, о коем вы изволите спрашивать". - "Жалую тебя, Полторацкий, за твою верную услугу поручиком. Есть ли у тебя дети?" - "Есть, ваше императорское величество: один сын 13 лет", - сказал Полторацкий. Императрица и сына изволила пожаловать прапорщиком и обещала прислать им грамоты на чины и на дворянство всему их потомству"¹¹⁴.
        Потрібно думати, що цариця приділила свою увагу й помічнику Полторацького, лоцману Непокритенко. Принаймні, в офіційному документі того ж 1787 року 19 грудня він іменується прапорщиком¹¹⁵.

Граф Сегюр,
посланець Франції при російському дворі.

        Очевидець переправи царської флотилії через Ненаситецький поріг гр.Сегюр описав цю картину так: "Мы остановились в усадьбе губернатора Синельникова. Она была расположена на берегу реки, в виду главнейшего порога, который долго считался непреодолимым препятствием для прохода торговых судов. В самом деле, Днепр в этом месте во всю свою ширину загроможден цепью скал, из которых одни в уровень с водой, а другие высятся над уровнем и местами образуют несколько столь шумных водопадов, что мы не могли расслышать слов друг друга. Поток здесь с яростью и пеною бьется о скалы. С первого взгляда кажется, что невозможно проехать между этими скалами в легком челне и самыми отважными гребцами. Однако ж. невдалеке стояло на якоре большое судно и лодка, назначенные для проезда через пороги.
        Князь Потемкин, принц Нассау и я хотели было отважиться на эту поездку, но нас остановило решительное запрещение императрицы.
        Суда в виду нас счастливо прошли опасный пролив с быстротой стрелы. Но их так сильно качало, что, казалось, они ежеминутно могут разбиться или исчезнуть в волнах; особенно мелкие лодки беспрестанно исчезали из виду. Нам сказали, что при полной воде проезд этот удобнее, особенно при помощи ловких старых запорожцев, привыкших к таким опасным подвигам. Кн.Потемкин так полагался на их опытность, что предположил спустить до Херсона все суда, на которых мы плыли из Киева до Койдак"¹¹⁶.
        Залишивши маєток генерала Івана Максимовича Синельникова, Катерина з всім своїм поштом до вечора того ж 9 числа травня прибула до сeл.Хортиці, яке належало камергеру В.О.Черткову.
        Наступного дня імператриця Катерина їхала чистим степом і до вечора прибула до село Грушевки, маєтку генерал-прокурора князя О.О.В'яземського.

Генерал П.Д.Єропкін.

        Травня 11 числа Катерина була в селі Носоковці, а ввечері того ж дня була вже у місті Бериславе, звідкіля написала до Москви генералу П.Д.Єропкіну такого листа: "Хорошо видеть сии места своими глазами; нам сказывали, что наедем на жары несносные человечеству, а мы наехали на воздух теплый и ветер свежий, весьма приятный и самый весенний; степь, правда, что безлесная, но слой земли самый лучший и такой, что без многого труда все на свете производит; почиталась она безводною, а мы видели повсюду ручьи и речки, при которых поселений уже не в малом числе"¹¹⁷.
        Травня 12 числа Катерина прибула до села Никольського, маєтку генерала В.В.Енгельгарда, звідкіля проїхала до села Миколаївки, а звідти до садиби генерала Я.М.Репнинського, на левому березі р.Малого Інгулу¹¹⁸, після чого того ж дня прибула до Херсону, де дуже урочисто була зустрінута всім населенням міста.
        З Херсона вона писала генералу П.Д.Єропкіну й до Петербургу Я.О.Брюсу так: "Дитя сие (т.е. Херсон) не существовало восемь лет тому назад. Народа здесь, кроме военных, великое множество и разноязычные с большей части Европы. Я могу сказать, что мои намерения в сем крае приведены до такой степени, что нельзя оных оставить без должной похвалы. Усердное попечение везде видно, и люди к тому избраны способные"¹¹⁹.
        "Третьяго дня к вечеру приехали мы с граф.Фалькенштейном благополучно и в добром здоровье сюда в Херсон и к немалому нашему удивлению узрели прекрасного города в таком месте, где шесть лет тому назад не было ничего, окроме голой степи. Здесь не только военные, но и гражданские строения все в лучшем виде, одним словом Херсон почитать можно между самыми городами нашими лучшим. Сие дитя много обещает: где сажают, тут все растет; где пашут, тут изобилие, строения все каменные; мы жары по сю пору не чувствуем, все здоровы; здешние люди больного вида не имеют, и все колышется, людство великое и стечение людей со всех край (краев), наипаче же полуденные"¹²⁰.

І.Мартос.
Пам'ятник Г.О.Потьомкіну в Херсоні.
(пер.пол.XIX ст.)

Інакше писав про все бачене в Херсоні австрійський імператор Йосип II своєму фельдмаршалу Ласі: "Херсонские укрепления выведены очень дурно, фасы очень длинны, куртины слишком коротки, фланги также, и поэтому все орудия для обстреливания фасов вытянуты в ряд вдоль этих куртин. Все верки земляные, в земле слишком много песку, обложки нет никакой, а один дерн пристает очень плохо. Скаты чрезвычайно круты, и так как тачки здесь очень дороги, то солдаты таскают землю на плечах в маленьких мешках и высыпают на верки не размельчая и без утрамбовки, а только разбрасывая ногами осыпанную кучку земли. Осадная артиллерия великолепна, но у них нет заммельвагонов для перевозки орудий большого размера, а также нет и десятой части необходимых зарядов и ядер и пушек. Спущенные корабли из очень сырого леса годятся только на показ. Мачты очень плохи и нет ни канатов, ни парусов; все это предполагают привезти сухим путем из Кронштадта в Херсон"¹²¹.
У такому ж роді писав у своїх мемуарах і граф Сегюр. "После проезда четырехсот верст по степям, нас неожиданно и приятно обрадовал своим видом Херсон. Но и без этой случайности мы не могли не дивиться, видя столько новых величественных зданий... Правда, это первоначальное, минутное удивление наше несколько охладилось размышлением. Рассмотрев Херсон вблизи и подробно, мы заметили, что его местоположение дурно выбрано, что корабли вообще не могут подыматься по Днепру иначе, как без груза, а военные суда, здесь построенные, не могут свободно спускаться по реке без помощи камелей. Не устроено ни набережной, ни пакгаузов для товаров; судебные места отправляют дела медленно и дурно, наконец, испарения болот и островов, наполненных тростниками возле города, не только вредно действуют на здоровье жителей, но нередко и смертельны. Чтобы исправить дело, князь предполагал устроить торговую часть в 30 верстах ниже по Днепру, учредить карантин, построить набережную и магазины, преобразовать суды и осушить соседние болота. Но высушка болот мне казалась невозможною: для этого нужно истребить весь тростник, необходимый для топки и покрышки домов в этом краю, где на пространстве нескольких сот верст не было лесу"¹²².

Медаль, викарбувана на честь Йосипа II, з нагоди його приїзду до Росії.

        З бесід Йосипа II і графа Сегюра видно, що вони прийшли до одного висновку. Вони не очікували гарних результатів від адміністративних заходів кн. Потьомкіна у краї. "Я вижу, - казав Йосип II гр. Сегюру, - что во всем этом более эффекта, нежели внутренней цели. Князь Потемкин деятелен, но он гораздо больше умеет начинать, нежели довершать. Впрочем, так как здесь никаким образом не щадят ни денег, ни людей, то все может казаться нетрудным. Мы в Германии и во Франции не смели бы предпринять того, что здесь делается. Владелец рабов приказывает, рабы работают; им или вовсе не платят, или платят мало; их кормят плохо; они не жалуются, и я знаю, что в продолжение трех лет в этих вновь приобретенных губерниях, вследствие утомления и вредного климата болотных мест, умерло около 50 000 человек; никто не жаловался, никто не говорил об этом... Вы видите, что здесь ни во что не ставят жизнь и труды человеческие; здесь строятся дороги, гавани, крепости, дворцы в болотах, разводятся леса в пустынях без платы рабочим, которые, не жалуясь, лишены всего, не имеют постели, часто страдают от голода".
        На це граф Сегюр зі свого боку відповідав Йосипу II: "Все здесь начинается, ничто не оканчивается. Князь Потемкин часто оставляет то, что только им было начато; ни один проект не составляется солидно, ни один не исполняется до конца. В Екатеринославе мы видели начало города, который не будет обитаем, начало церкви, в которой никогда не будет службы; место, избранное для Екатеринослава, безводное; Херсон окружен опасною болотистою атмосферою. Старались все украсить для императрицы. После отъезда ее все эти чудеса исчезнут. Я знаю князя Потемкина; его пьеса сыграна, занавес упал; князь займется теперь другими задачами или в Польше, или в Турции. Настоящая администрация, требующая постоянства, не согласуется с его характером".
        Йосип II скінчив свою бесіду з графом Сегюром, назвавши всю подорож Катерини II галюцинацією¹²³.

Медаль, викарбувана на честь кн.Потьомкіна після подорожі Катерини II на Південь.

        Але Катерина чи не зауважувала, чи не хотіла зауважувати всіх недоліків у діяльності князя Потьомкіна, поамічених Йосипом II і графом Сегюром.
        Травня 14 дня Катерина з Херсона їздила до маєтку графа О.А.Безбородько, сіла Белозерки, де їй і всьому почту даний був блискучий і розкішний обід¹²⁴.
        Після того Катерина знову повернулася до міста Херсона і 17 числа того ж місяця, переправившись з правого берега Дніпра на лівий, виїхала до Криму.

Чорноморський флот в Севастопольскій бухті.

        Червня 1 числа імператриця Катерина II, повернувшись з Криму, прибула до м.Берислава, де зустрів її правитель Катеринославського намісництва генерал-майор І.М.Синельников. З Берислава Катерина попрямувала вже іншим шляхом, західною окраїною колишніх запорізьких вільностей, минаючи Катеринослав, а саме: на Нову пошту, Давидів брід, Блакитну, Шестірню, Пономареву, Кривої Ріг, Євстаф'евку, Гіннівку, Жовту, Курячу балку, Хитке, Онуфріївку і нарешті прибула до Кременчука¹²⁵.
        З Кременчука Катерина попрямувала на Полтаву, Харків, Бєлгород, Курськ, Орел, Тулу. Червня 28 була вже в Москві, а липня 11 у С.-Петербурзі.
        Правитель Катеринославського намісництва І.М.Синельников, проводив імператрицю до кінця свого намісництва, знову повернувся до своїх обов'язків, побудові міста Катеринослава і заселення Новоросії.
        Однак недовго довелося І.М.Синельникову цього разу залишатися при будівництві Катеринослава. Серпня 21 числа того ж року відкрилася друга російсько-турецька війна, і Синельников викликаний був до С.-Петербургу за ордером кн.Потьомкіна.
        Від'їжджаючи до столиці, І.М.Синельников доручив управління намісництвом віце-губернаторові Андрію Воїнову і дав йому доручення: по-перше, піклуватися про добробут заведених училищ; по-друге, зберігати училищні суми 300000 карбованців; по-третє, відправляти до нього кожного місяць і кожну третину про те відомості.
        Тим часом російсько-турецька війна, що почалася, чим далі, все більш й більш розпалювалася, а разом з тим будівництво у м.Катеринославі все більш й більш скорочувалося. Указом від 20 жовтня 1787 року "по причине наставшей внезапной войны" велено було визначених на будівництво "присудственных мест на все губернии по 20000 руб. в каждую до будущаго повеления не отпускать"¹²⁶.

Проект планування Катеринослава з власноручною резолюцією Катерини ІІ "Быть сему".
1790-1792 рр.
Арх.І.Старов

        Однак, щоб будівництво м.Катеринослава все-таки так чи інакше продовжувалося, у 1788 році виданий був указ надсилати для робіт з центральної Росії на південь усіх колодників, присуджених до каторжних робіт¹²⁷.
        Тим часом І.М.Синельников зі столиці повернувся до Катеринослава і знову став до виконання своїх обов'язків. Однак і цього разу він залишався у Катеринославі недовго: кн.Потьомкін знову викликав його до себе, але вже не до столиці, а на театр воєнних дій, до турецької фортеці Очакова. Але тут, при облозі росіянами Очакова, Синельников був важко поранений у ногу і після невдалої операції, за якої випливало зовсім відібрання у хворого ноги, липня 29 дня 1788 року помер, маючи усього лише 47 років від роду¹²⁸. На місце померлого І.М.Синельникова правителем Катеринославського намісництва 24 вересня того ж року призначений був Василь Васильович Коховський¹²⁹.
        Після від'їзду кн. Потьомкіна на фронт і після смерті генерала Синельникова роботи зі спорудження будинків у Катеринославі відразу утратили свій темп. Так, для спорудження грандіозного собору в місті протягом трьох років, тобто з 1787 по 1789 рік, зробили тільки те, що вирили рови, забутили їх великим й дрібним диким каменем і залили вапняним розчином. На цьому й закінчилося все будівництво.
        Грудня 21 дня 1788 року, знаходячись при Очакові, кн.Потьомкін наказував звідтіля Катеринославській казеннній палаті сплатити з губернських доходів, за рахунок будівельної суми, купцю Жеребцову та селянину Аладову за постачання вапна "на будівлю міста" так двомстам мулярам 20485 карбованців за умовою, укладеною з ними покійним правителем Катеринославського намісництва І.М.Синельниковим¹³⁰.
        У наступному 1789 році січня 21 дня кн.Потьомкін також наказував тій же Катеринославській казеннній палаті сплатити ще з тієї ж будівельної суми полковому осавулу козацкого війська Гутуєву "за поставленный им в новый город Екатеринослав на строение церкви дикий цокульный камень следующее ему число денег 8093 р., как представил о том правитель Екатеринославского наместничества"¹³¹.
        Також повільно посувалося у новому місті Катеринославі й спорудження будинку для генерал-губернатора, так званого тепер Потьомкінського палацу. Він будувався також три роки, тобто з 1787 по 1789 рік. Але все-таки спорудження його так чи інакше було доведено до кінця, тоді як спорудження "найбільшого у світі християнського храму" можна тільки на плані бачити.

Потьомкінський палац
(вигляд у кінці XVIII ст.)

Місце для генерал-губернаторського палацу обрано було на березі Дніпра, проти Монастирського острова, де він стоїть і тепер.
Місце це належало "абшитованому", тобто відставному, осавулу запорізького війська Лазарю Остаповичу Глобі. Лазар Глоба народився у містечку Ведмедовці Київської губернії Чигиринського повіту, звідкіля пішов до Запорожжя і, не будучи одруженим, вже в 1743 році оселився на правом березі Дніпра, проти Монастирського острову. Будучи жагучим аматором садівництва, Глоба розвів три сади: на Монастирському острові, на самому березі Дніпра, проти острова, і внизу при слободі Половиці. Разом з тим він же улаштував на Дніпрі чотири млини, поставлені - одні на каменях, інші на байдаках; крім того, мав ділянку землі для обзаведення на ньому дванадцяти селянських дворів¹³².

Сади Лазаря Глоби: перший (зліва на острові; виділений кольором); другий (зліва; виділений кольорои)
і третій (зправа; виділений кольором).
(з другого варіанту проекту планування Катеринослава 1786 р.;арх.К.Геруа).

Своїми садами Лазар Глоба володів доти, коли на місці слободи Половиці почали будувати місто Катеринослав. Князь Потьомкін купив у Глоби всі його сади, але за скільки, точно невідомо. Історик Нової Січі О.О.Скальковський говорить, що ніби-то сади придбані у 1787-1789 роках за 3000 карбованців¹³³, але така сума занадто велика для того часу. Архієпископ Гавриїл говорить, що казеннне відомство заплатило Глобі за продане ним місце 500 карбованців¹³⁴. Після продажу свого "майна" Глоба спустився з гори вниз, де жив при слободі Половиці в насадженому ним же самим саду. У 1793 році він помер, проживши більше 100 років, і там же був похований. Над ним поставлений був кам'яний стовп замість пам'ятника¹³⁵.

Могила Лазаря Глоби у Міському саду Катеринослава
(друга половина XIX ст.).

        Разом з Глобою там же, на березі Дніпра, проти Монастирського острова, жили ще два товариші його - колишній осавул війська запорізького Ігнатій Сидорович Каплун і Микита Леонтьйович Корж зі своїми родинами. Вони розміщалися всі троє в одній хаті, під одним дахом, у якій було два відділення, тобто "дві хати". У Коржа, крім того, на річці Сурі був зимовник і було скотарство там, де сіло Михайлівка¹³⁶. Коли нагорне місце було куплене, то всі козаки-власники "ушли оттуда по своим местам". Микита Леонтьйович Корж прожив 104 роки, помер у 1835 році і був похований у селі Сурсько-Михайлівці, у церковній огорожі¹³⁷. Усні оповідання Коржа про життя запорізьких козаків, про подорож Катерини II у південний край, про закладення собору в Катеринославі записані зі слів його й свого часу надруковані місцевим архієпископом Гаврихом Розановым, якого Корж часто відвідував.
        Отже, на місці, що звільнилося, після відходу з нього "абшитованих" козаків, тобто на правом березі Дніпра, проти Монастирського острову, і наказано було ясновельможним князем Потьомкіним спорудити генерал-губернаторський палац.
        "Дворец князя Потемкина, - говорит архиепископ Гавриил,- поставлен был на самом веселом месте, лицом прямо к Днепру, против алтаря собора, от которого ко дворцу парк из деревьев предположен".
        У довжину будинок зі службами 55 саж., завширшки з боків 17 саж., всредині 20 саж. Низ з білого, гладкого, тесаного каменю, середина і верх цегельні, покрівля тесова.

Пам'ятник казацькому єсаулу Лазарю Глобі у парку, що носить його ім'я

        Історик Нової Січі і Новоросійського краю О.О.Скальковський додає до слів Гавриїла ще те, що палац споруджений у венеціанському смаку і будувався він три роки - 1787-1789¹³⁸. Навколо палацу наказано було насадити "аглинский сад". А щоб той сад був дійсно "аглинский", для того виписаний був з Лондону прославлений садівник Гульд. Дерева для саду привозилися з трьох місць. З польського маєтку самого князя Потьомкіна Дубрівни привезена була на барках Дніпром велика оранжерея з 29 садівниками. З Молдавії доставлені були великі фруктові дерева і 12 хур виноградних лоз, при яких прибуло кілька людей болгар, мистецьких виноградарів¹³⁹. З казеннного саду, що був у м.Кременчуці при намісницькому палаці, правитель Катеринославського намісництва В.В.Коховський жовтня 2 дні 1789 року за ордером "ясновельможного" наказав городничому міста Градіжська¹⁴⁰ Адлерштралю перевезти конями з Кременчука до Катеринослава казеннний фруктовий сад, тобто всі яблуні, вишні, груші, волоські горіхи, виноградні лози. Велілося викопати з землі, навантажити на підведення і "без замедления" відправити до Катеринослава.
        Жовтня 4 дні того ж 1789 року В.В.Коховський писав князеві Потьомкіну повідомлення: "Во исполнение повеления вашей светлости аглинский сад в городе Екатеринославе господином Гульдом и отделывается и насаждается. Деревья из Кременчуцкого сада привезутся, о чем в покорности моей донести честь имею"¹⁴¹.
        Автор книги "Столітній ювілей Катеринослава" К.М.Корольков, описуючи палац кн. Потьомкіна, говорить: "Вокруг дома находился обширный редкий сад, в котором было две оранжереи: одна ананасовая, другая же состояла из лавровых, померанцевых, лимонных, апельсинных, гранатных, финиковых и других иностранных деревьев; ветви некоторых деревьев простирались во все стороны на несколько десятков аршин"¹⁴².
        В даний час у нашому розпорядженні мається більш докладний список дерев, що знаходилися в оранжереї "аглинского" саду при палаці генерал-губернатора. У 1797 році "в казеннной ранжерее", которая имеет с теплицами 15 саж., всех дерев 507. Они таковы: лавры, померанцы обыкновенные, померанцы дикие, померанцы аранские, апельсины, помаданы, лимоны, кателеры, фиги, миртусы, лаврусы, цынусы, розаны, гранаты, таксы, флюсы, пан-сонисы, ананасы, жасмины, цересы, цыпрезусы, пуртулаки, персики, абрикосы. При этом некоторых деревьев по одному экземпляру, а некоторых больше ста, как, например, диких померанцев 191 дерево"¹⁴³.
        Скільки було дерев, що росли на відкритих місцях, і які то були дерева, невідомо.

Сади Лазаря Глоби як основа найдавніших зелених зон Катеринослaва:
третій (зліва; виділений кольором) - майбутній Міський сад;
другий (зправа; виделений кольором) - Потьомкінський сад
і перший (зправа - на острові; виділений кольором) - сад Прозоровського.
(з плану Катеринослава 1793 р.;арх.Л.Ігнат'єв).

Після смерті кн.Потьомкіна, коли виникло питання про те, скільки після нього несплачених боргів, то між різними стягувачувами сплати грошей англійський садівник Гульд заявив, що йому за двома рахунками варто одержати 19207 карбованців і 73 копійки за насіння і землеробські інструменти, вивезені ним з Лондону, та за лікування ноги, що була зламана під час перебування у Катеринославському намісництві, та ще за обіцяне ясновельможним князем зі ста душ село. На тій же заяві, збоку, приписано контролем: "За инструменты и семена 4282 р. 22 к., за излечение ноги 2425 р. 51 к., 12500 р. за обещанную деревню предоставляется вышнему разсмотрению"¹⁴⁴.
Будівничим генерал-губернаторського палацу і всіх інших великих казенних будинків у новому місті Катеринославі призначений був императрицею Катериною архітектор М.Ф.Козаков, кращий з російських зодчих кінця XVIII століття, який показав всю силу свого грандіозного таланту при спорудженні будинку сенату. Козаков, за виразом його біографа, розповів славу Катерининського царювання. Спершу він був відряджений до м.Катеринослав I, заснованого губернатором В.О.Чертковим при впадінні річки Кильчені до річку Самари, "для исправления порученного дела". Але там сильно занедужав й змушений був повернутися до столиці. Тепер Козаков прибув вже до нового Катеринослава, закладеного у здоровому місці, біля правого берегу Дніпра, проти Монастирського острову, для зведення у ньому різних будівель.

Найсвітліший князь Г.О.Потьомкін.

Але і цього разу перебування М.Ф.Козакова у Катеринославі було нетривалим: почалася російсько-турецька війна, і він ледь устиг спорудити кам'яний одноповерховий палац для генерал-губернатора, як був відкликаний до столицю, і "все мечты его остались лишь в одном начертании"¹⁴⁵.
Ні імператриця Катерина, ні князь Потьомкін ніколи не бачили у Катеринославі генерал-губернаторського палацу, тому що в 1787 році, коли закладалося нове місто Катеринослав у присутності Катерини і князя Потьомкіна, палацу ще зовсім не було.

У "Журналі подорожі імператриці Катерини II"¹⁴⁶, де завжди й усе з точністю записувалося, куди виїжджала чи куди виходила цариця, кого приймала і що говорила на прийомі, ні слова не говориться про те, щоб вона після 1787 року знову починала поїздку Новоросійським краэм і удруге відвідала місто Катеринослав. Ніде не говориться про те ж й про князя Потьомкіна. Вся увага була звернена у той час на нову війну між Росією і Туреччиною, під час якої фельдмаршал князь Потьомкін виявився далеко не на висоті свого становища.
        Чим більше розпалювалася російсько-турецька війна, тим більше скорочувалося будівництво в Новоросійському краї, зокрема у м.Катеринославі. Князь Потьомкін, знаходячись на фронті, час від часу посилав зі ставки різні накази на ім'я правителя Катеринославського намісництва Василя Васильовича Коховського. Зі свого боку Коховський відправляв рапорти "ясновельможному" про різны справи і події у краї.
        У 1791 році В.В.Коховський між іншим доповідав князеві Потьомкіну про деяке утруднення, що виникло у м.Новомосковську при виборах членів до складу міського магістрату; це стосувалося також і міського магістрату у м.Катеринославі. У чому полягало утруднення, видно з відповіді Потьомкіна Коховському: "Ваше превосходительство рапортом представляете мне, что по случаю отделения на козацкую службу мещан, а купцов за переходом в город Екатеринослав, в Новомосковске остаются одни отлучные, составляющие самое малое число, а потому, при учиненных на трехлетнее служение выборах, потребных в Новомосковский городовой магистрат судей избрать было не из кого. Напротив того в Екатеринославе хотя и числится по книгам 280 душ граждан к составлению магистрата, советного и сиротского судов, но на открытие повеления не имеется, то в такоем случае господин вице-губернатор Тибекин предписал екатеринославскому магистрату перевести городовой магистрат из Новомосковска в Екатеринослав, именуя его, до особого от начальства разрешения, новомосковским же и наполнить оный положенными по штату чинами из граждан екатеринославских. Ваше превосходительство, находя и с своей стороны, по изъясненным обстоятельствам, лучшею выгодою как для производства дел, так равно и для граждан магистрату подсудимых, помянутый городской магистрат, приведенный из Новомосковска в Екатеринослав, навсегда с наименованием оного екатеринославским испрашиваете на то моего повеления. Я, будучи с мнением вашим согласен, утверждаю оное и для того предписываю от ныне новомосковский городовый магистрат именовать екатеринославским. Яссы, сентября 10 дня"¹⁴⁷.
        Це останнє було розпорядження кн.Потьомкіна, що торкалося міста Катеринослава.

Смерть кн.Потьомкіна.

Знаходячись всі в тій же столиці Молдавії Ясах, кн.Потьомкін вів довго переговори з турецьким послом про мир між Росією і Туреччиною. Вже кілька днів перед тим він почував нездужання. Жовтня 5 дня 1791 року він залишив місто Яси і попрямував до міста Миколаєва. Але проїхавши усього лише 40 верст від Яс, відчув себе дуже погано і змушений був зупинитися серед безлюдного і дикого степу. Його вийняли з коляски і поклали на траві. Два лікарі, що знаходилися при ньому, кинулися до нього з різними медикаментами. Але медикаменти не врятували хворого, і він зненацька для всіх помер на місці.
Звістка про раптову і непередбачену смерть всесильного і норовливого фаворита цариці зловісно пронеслася по всьому краї. Всі відразу відчули, що смерть є початок кінця всіх широких і грандіозних його задумів у краї.

Князь Потьомкін у труні.
З гравюри Скородумова.

        І справді. Незабаром імператриця Катерина II повеліла правителю Катеринославського намісництва В.В.Коховському надіслати їй до столиці план міста Катеринослава, а разом з планом подати докладні відомості про число всіх казеннних і приватних споруд у місті й у них жителів усякого стану¹⁴⁸. План, розглянутий і перероблений наново, повернутий був назад. Коштів для спорудження нових будинків не було поки зазначено.
        Що ж відбулося у цей час у столиці? Ще за життя князя Потьомкіна Катерина наблизила до себе молодого, дуже вродливого, але не сяючого ніякими талантами поручика кінної гвардії Платона Олександровича Зубова. З поручиків він швидко був зведений у вищі військові чини, зведений у графське, потім князівське достоїнство, наділений величезними маєтками з десятками тисяч кріпосних людей. Після смерті князя Потьомкіна він відразу призначений був генерал-фельдцейхмейстером, Новоросійським генерал-губернатором і начальником чорноморського краю.
        Чим же ознаменувалося управління графа П.А.Зубова Новоросійським краєм?
        Насамперед потрібно сказати те, що граф Зубов управляв Новоросійським краєм, ніколи не виїжджаючи на південь зі столиці. Очевидно, він був потрібний більше для самої цариці, ніж для Краю. Потім Зубов, як людина недалекого розуму, мало знаюча, бездіяльна, така, що ніколи не бачила краю, не міг внести до управління нічого нового, самобутнього.
        Перше, чим вітав Новоросійський край графа Зубова, це був голод у 1794 році, названий офіційно "недостатком пропитания населения". Про те повідомив графу Зубову новий правитель Катеринославського намісництва генерал-майор І.І.Хорват. Зі свого боку граф Зубов доповів імператриці Катерині, після чого вже він сам від себе послав Катеринославській казеннній палаті "пропозицію".
        "На представление мое об оказавшемся в Екатеринославской губернии недостатке в пропитании, от бывшего тамо повсеместного неурожая, и на мое же представление о способах, коими я предполагал отвратить сей недостаток, ко мне последовал в 19 день месяца декабря именной высочайший ея императорского величества указ, копию с коего при сем посылаю Екатеринославской казенной палате. Мне позволено употребить денежную сумму из доходов Екатеринославской губернии и Таврической области, сколько необходимо потребуется, как на закупку хлеба, так и на перевозку провианта в разные места, коих жители сами доставить оного себе будучи не в состоянии. То и имеет палата, на сказанное употребление, по получении сего, из доходов своих, отпустить 50 000 рублей к правителю Екатеринославской губернии господину генералу-майору и кавалеру Хорвату, коему поручено от меня по сему указу исполнение, а когда оные деньги отпущены будут, меня уведомить. Граф Платон Зубов. В Санкт-Петербурге декабря 21 дня 1794 года"¹⁴⁹.
        У "Відомості про зроблені Катеринославською казеннною палатою витрати понад розписані у 1794, 1795, 1796 роках" написано: "На закупку и доставку в подлежащие места хлеба к продовольствию обитателей Екатеринославской губернии по случаю бывшего в 1794 году в -тамошнем краю неурожая, выдано было 27155 р. 85 3/4 коп."¹⁵⁰
        Потрібно думати, що ця грошова сума видана було як додаток ("понад розпис") до виданої раніш суми 50000.
        У тому ж 1794 році граф Зубов з найвищого бажання писав Катеринославській казеннній палаті нову "пропозицію" - відпустити 45055 карб. на спорудження у місті Катеринославі малої кам'яної церкви і 1075 карб. на утримання Катеринославської верфі¹⁵¹.
        Місто Катеринослав, засноване у 1787 році, по тому протягом семи років було, можна сказати, недоступне ні для пішого, ні для кінного, ні з одного, ні з іншого боку, внаслідок того, що не мало моста через р.Дніпро. Тільки в 1794 році вересня 30 дня даний був найвищий на ім'я графа Зубова указ "Про переведення з Кременчука й улаштування у Катеринославі моста". Зі свого боку граф Зубов послав від себе наказ про те ж правителю губернії генерал-майору Хорвату. Для прийняття того моста послані були до Кременчука від Катеринославської казеннної палати радник і архітектор. По оцінці цих осіб, за мостові припаси, як те: плениці, якорі, канати, порьми, диби й різні інструменти - 17020 карб. 47 1/2 коп. Так крім того, за приготовані до того мосту нові матеріали - 7575 карб. та за перепровадження того мосту перевізних суден й усіх до того принадленостей - 3280 карб.¹⁵²

Граф П.О.Зубов.

        Граф П.О.Зубов, як і раніше сидячи у столиці і ніколи не виїжджаючи з неї, не маючи ніякого уявлення про край, яким він управляв як генерал-губернатор, склав доповідь і подав її Катерині - через зручність управління великим Новоросійським краєм заснувати нову губернію і назвати її Вознесенською з губернським містом Вознесенськом.
        Доповідь була прийнята цілком прихильно, і на неї пішов найвищий указ. "Генерал-фельдцейхмейстеру, Екатеринославскому, Вознесенскому и Таврическому генерал-губернатору графу Зубову в 27 день генваря 1795 года в Санктпетербурге. Разсмотрев поданный от вас в 18 день генваря сего года доклад со всеми приложениями и быв согласны..., возлагаем на вас воздвигнуть и устроить губернский город сего наместничества вдоль реки Буга, в окружностях местечка Соколов, под именем Вознесенска, где повелеваем заложить и воздвигнуть соборный храм, во славу имени вознесения Господня, именуя и губернию Вознесенскою"¹⁵³.
        Як раніш на князя Потьомкіна, так після нього на графа Зубова Катерина у своєму осліпленні покладала великі надії на те, що нову Вознесенську губернію і весь Новоросійський край він підніме на рівень найвищого благоустрою.
        Місто передбачалося побудувати у дуже великих розмірах. У ньому повинні бути будинки - для генерал-губернатора, губернатора, архієрея, також училища, казарми та інші, а насамперед храм Вознесіння Господня. Головним начальником усіх будівель призначений був правитель Катеринославської губернії генерал-майор Йосип Іванович Хорват, архітектор інженер-полковник де Волан і при ньому офіцер Андрій Шостак¹⁵⁴.
        На провадження була потрібна, за поданням графа Зубова, сума грошей 3000000 карбованців, і Катерина затвердила¹⁵⁵.
        Але звідки ж добути таку велику суму грошей?
        "Что касается сумм, потребных на устройство всех частей сей новой губернии, - писала сама Екатерина, - на строение губернского города, в нем соборной церкви, присудственных мест, заведения внутренних пристаней, магазинов и лавок для обозрения и распространения торгов и промыслов, также во всех городах присудственных мест и уездных кладовых, а равно карантинных, таможенных и других, то разсудили мы повелеть нашему фельдцейхмейстеру и Екатеринославскому, Вознесенскому и Таврическому генерал-губернатору графу Зубову употреблять на все сие остатки доходов порученных ему губерний в течение 10 лет, сколько за удовлетворением положенных по штатам и прочим нужным по губерниям тем расходам собраться может, предоставляя все те доходы единственному его распоряжению, и предписав в начале каждого года представить на утверждение наше предполагаемое им расписание сумм на тот текущий год, а при окончании подавать нам обстоятельные отчеты о употреблении оных и о успехах оными произведенных"¹⁵⁶.
        Першим губернатором Вознесенська був призначений князь Петро Оболенський. Через відсутність генерал-губернатора всього краю П.О.Зубова першоприсутнім усіх урядових закладів трьох губерній і начальником козацьких військ вважався генерал-майор Хорват¹⁵⁷.
        Суму грошей на витрати з приводу свята відкриття нової губернії призначила сама Катерина з доходів Катеринославської губернії. На посилку до двору кур'єрів і на відправлення нарочних для відкриття повітів - 5000 карб. Правителю Катеринославського намісництва генерал-майору Хорвату на його власні витрати - 6000 карб. Всего 11000 карб. Митрополиту Катеринославському і Херсонісо-Таврійському, що мав бути присутнім при відкритті губернії - 1000 карб. На убори присутствених місць Вознесенської губернії - 5000 карб.¹⁵⁸.
Стихійні лиха, тобто повселюдний неврожай, а за ним й голод, які вразили край у 1794 році, давалися взнаки і на початку 1795 року. У минулому 1794 році грудня 21 дня видано було з Катеринославської казеннної палати на продовольство населенню 50000 карбованців, але, мабудь, така сума грошей виявилася недостатньою, а тому у наступному 1795 році лютого 17 дня за "пропозицією" зі столиці генерал-губернатора графа Зубова на руки правителю намісництва генерал-майору Хорвату видана була з тієї ж казеннної палати сума грошей 100000 карб.¹⁵⁹

Катеринославське намісництво.
(1790-е рр.).

        Що зробив у цей час генерал-губернатор граф Зубов власне для міста Катеринослава, це видно з "Відомості про зроблені Катеринославською казеннною палатою витрати понад розписані у 1794, 1795, 1796 роках".
        За поданим рахунком від генерал-губернатора графа Зубова і за пропозицією генерал-прокурора графа Самойлова, березня 1 дня 1794 року була переведена сукняна фабрика з Могилевської до Катеринославської губернії. На улаштування тієї фабрики і "снабдение" шовково-панчішної - 101171 карб.
        При катеринославських фабриках побудований був будинок для директора з усіма до нього службами; куплене місце, що лежить між міським форпостом і фабриками, з фруктовими деревами, для шовково-панчішного саду. Усього сплачено 11814 карб. 25 к. Зверх того куплене інше місце для шовково-панчішного саду. Заплачено 3000 карб. За купчу - 165 карб. 22 коп. Крім того, на побудову двох зв'язків при сукняній фабриці для шовково-панчішної фабрики. Заплачено всего 13054 карб. 70 коп.¹⁶⁰
        До тієї "Відомості" приписана ще "примітка": "На переведение означенной фабрики и устроение оной, равно и шелково-чулочной и накопление капиталами оных отпущено в разные времена по именным указам: от 8 мая 1792 г. бывшему вице-губернатору Тибекину из заемного банка 200000 р., 30 мая 1793 г. бывшему губернатору Коховскому из Екатеринославской казеннной палаты 50000 р., 1 марта 1794 г. из заемного банка бывшему генерал-губернатору князю Зубову 64386 р. 78 2/3 коп. На перевоз из Могилева суконной фабрики 30000 руб... Из Екатеринославской казеннной палаты в капитал чулочной фабрики в училище внутреннего суконной фабрики производства остальных, всего 101171 - 151171 руб."¹⁶¹
        У 1795 році жовтня 2 дня за найвищим рескриптом видано було з казеннної палати генерал-губернатором князем П.О.Зубовим з числа призначених на 1796 рік 200000 карбованців - на придбання дров для топлення казеннних будинків, на будівництво церкви для цвинтаря, на перевезення до Катеринославу дерев'яної церкви зі скасованого Сокольского монастиря і на платню чинам експедиції будівництва міст - 15388 карб.¹⁶²

Медаль, викарбувана на честь подорожі Катерини II на Південь.

дополнительно

Медаль,
викарбувана на честь
подорожі Катерини II
на Південь.

Які "доповіді" підніс би надалі князь П.О.Зубов цариці Катерині і наскільки ті "доповіді" були б корисні і необхідні для краю, невідомо, тому що насталий 1796 рік поклав кінець усім його планам і заходам: цього року 6 листопада раптово померла імператриця Катерина II.
"Плачьте, кремнистые берега Борисфена, рыдайте, быстротекущие воды Буга! Сердобольная мать, преимущественно о вас попечение имевшая, переселилась от временной жизни в вечную!"- вигукнув катеринославський архієпископ Амбросій¹⁶³.