Скрізь береги Дніпра горіли яскравими і різнобарвними вогнями,
оголошувалися могутніми і нескінченними вигуками народу; скрізь, "точно з землі, виростали палаци, будинки, вежі",
тріумфальні арки; в одну ніч з'явлалися дивовижні сади; у різних місцях виступали з арфами і цевницями музи, вітаючи
"північну богиню", і тішили її мелодичною грою.
Іноземні посли, що бачили багато всіляких чудес на заході, не закривали
своїх ротів від здивування і не переводили духу від захвату. Цей захват відбився й у записках одного з учасників подорожі
імператриці Катерини II, французького дипломата графа Сегюра: "Императрица, - оповідає він, - пустилась в путь на галере
в сопровождении великолепнейшей флотилии, которая когда-либо шла по широкой реке. Она состояла из 80 судов с 3000 человек
матросов и солдат. Впереди шли семь нарядных галер огромной величины, искусно расписанных, со множеством ловких матросов
в одинаковой одежде. Комнаты, устроенные на палубах, блистали золотом и шелком... Каждый из нас имел комнату
и еще нарядный и роскошный кабинет с покойными диванами, с чудесною кроватью под штофною занавесью и с письменным столом
красного дерева. На каждой из галер была своя музыка. Множество лодок и шлюпок носилось впереди и вокруг этой эскадры,
которая, казалось, создана была волшебством".
"Мы подвигались медленно, часто останавливались и, пользуясь остановками,
садились на легкие суда и катались вдоль берега, вокруг зеленеющих островков, которыми усеяна река. Множество парода
громкими кликами приветствовало императрицу, когда при громе пушек матросы мерно ударяли по волнам Борисфена своими
блестящими, расписанными веслами. По берегам появлялись толпы любопытных, которые беспрестанно менялись и стекались
со всех сторон, чтобы видеть торжественный поезд и поднести в дар императрице произведения различных местностей. Порою
на береговых равнинах Днепра маневрировали легкие отряды Козаков. Города, деревни, усадьбы, а иногда простые хижины так
были изукрашены цветами, расписными декорациями и триумфальными арками, что вид обманывал взор, и они представлялись
какими-то дивными городами, волшебно созданными. Снег таял; земля покрывалась зеленью; луга запестрели цветами;
солнечные лучи оживляли, одушевляли и украшали все предметы.
Гармонические звуки музыки с наших галер, различные наряды побережных зрителей разнообразили эту роскошную и живую
картину".
"Когда мы подъезжали к большим городам, то перед нами в определенных
местах выравнивались строем превосходные полки, блиставшие красивым оружием и богатым нарядом. Так, стихия, весна,
природа и искусство, казалось, соединялись для торжества могучего любимца (Потемкина). Окружая императрицу такими дивами,
когда она проезжала страны, недавно покоренные оружием, он надеялся возбудить ее самолюбие и внушить ей желание и смелость
решиться на новые завоевания".
"Я никогда не видел императрицы более любезной, как в первый день нашего
плавания... Весна молодила наши умы... Уверенность видеть каждый день новое, любопытные предметы, все это возбуждало
и подстрекало воображение, которое в стремлении своем опережало нас
самих"
90.
|
Польський король Станіслав-Август Понятовський.
|
Рухаючись далі вниз Дніпром, флотилія зупинилася квітня 25 дня проти
м.Канева, де Катерина прийняла польського короля Станіслава Понятовского, який приїжджав зі своїм почтом для взаємного
з'ясування різних політичних питань. Станіслав Понятовский розраховував, що Катерина прийме його, як князя Понятовского,
з яким вона була колись у близьких відносинах, але з тих пір пройшло 29 років, і Катерина зустріла його дуже стримано.
Після взаємного уклону, поважного, гордого й холодного, Катерина подала королю руку, після чого вони увійшли до кабінету
і пробули там усього лише півгодини.
Король вийшов з кабінету з виразом суму в очах, який не могла приховати
його примушена посмішка, і слідом за тим увійшов до приймальної зали, повної блискучими зборами на чолі з
кн.Потьомкіним
91.
Через кілька хвилин до залу увійшла й Катерина.
На ній був одяг слов'янського покрою, рід кунтуша, з шовкової, затканої
золотом матерії лілового кольору, з золотим шиттям навколо, з довгими, відкидними назад рукавами; голова була прибрана
дуже мистецьки декількома шпильками й егреткою з діамантами незвичайно великої величини; на грудях блищала діамантами
Андріївська стрічка над зірками георгієвською і
владимирською
92.
Після взаємного представлення чинів з тієї й іншої сторони король був
запрошений до обіду, а потім у 8 годин вечора того ж дня повернувся до Канева, де дав блискучий бал почту імператриці,
у якому, однак, сама Катерина відмовилася взяти участь.
Коли наступила нічна темрява, то канівська гора раптом запалала яскраво
сліпучими вогнями; уступами її була прорита канава, наповнена пальною речовиною. Коли її запалили, то вона здавалася лавою,
що тече вогнедишащої гори; подібність була тим разючішою, що на вершині гори вибух більше 100000 ракет опромінив повітря
і подвоїв світло, відбившись у водах Дніпра. Феєрверк зображував собою виверження Везувію і вийшов блискучим.
Уся флотилія була чудово освітлена, так що на той раз для усіх не було
ночі
93.
Однак з 26 квітня на Дніпрі піднялися жорстокі низові вітри, що іноді
переходили на справжню бурю. Один раз під час такої жорстокої бурі галера "Дніпро", на якій сиділа імператриця, була
"притиснута" до берега ріки, але все обійшлося зрештою благополучно, і Катерина заборонила про це давати офіційні
повідомлення.
Крім бурі, безліч островів, острівців, вигинів і місцями підводних
каменів також перешкоджали руху галер, які часто йшли тільки на веслах, без вітрил. Іноді однако ж бурі стихали,
і тоді природа виступала там у всій своїй принадності й красі.
Квітня 29 числа флотилія зупинилася проти містечка Крилова, куди виїхали
назустріч імператриці правитель Катеринославського намісництва І.М.Синельников, губернський проводир, повітові проводирі
дворянства і багато дворян.
|
Прибуття царської флотилії до Кременчуга.
|
Квітня 30 числа флотилія при чудовій погоді кинула якір у пристані міста
Кременчука, де зустріли імператрицю кн.Потьомкін як генерал-губернатор краю й катеринославський архієпископ Амбросій.
"Все деревья, - писала Екатерина из Кременчуга в столицу, - даже и дуб
раскинулись и тепло так, как у нас в июне; вообще с тех пор, как мы въехали в Екатеринославское наместничество, воздух
и все вещи и люди переменили вид и все кажется
живее"
94.
|
Ф.Сідо.
Найсвітліший князь Г.О.Потьомкін.
1782-1784 рр.
|
Прийом, улаштований кн.Потьомкіним імператриці Катерині у місті Кременчузі,
позитивно привів у захват як її особисто, так і її численний почт і всіх іноземних гостей. У пориві захвату Катерина
після огляду війська сказала Потьомкіну: "От Петербурга до Киева мне казалось, что пружины моей империи ослабли
от употребления: здесь они в полной силе и действии".
"Потемкин, необыкновенный всегда и во всем, - говорит граф Сегюр, -
явился здесь столько же деятельным, сколько был ленив в Петербурге. Как будто какими-то чарами умел он преодолеть
всевозможные препятствия, побеждать природу, сокращать расстояния, скрывать недостатки, обманывать зрение там, где
были лишь однообразно песчаные равнины, дать пищу уму на пространстве долгого пути и придать жизни степям и пустыням.
Станции были размещены таким образом, что путешественники не могли утомиться: флот останавливался всегда в виду селений
и городов, расположенных в живописных местах. По лугам паслись многочисленные стада; по берегам располагались толпы
поселян; нас окружало множество шлюпок с парнями и девушками, которые пели простонародные песни; одним словом, ничего
не было забыто. Надобно согласиться, что хотя Потемкин был плохой полководец, своенравный дипломат и далеко
не государственный человек, но зато он был самый замечательный, самый ловкий
царедворец"
95.
|
Йоганн-Баптіст Лампі Старший.
В.C.Попов,
особистий серетар князя Потьомкіна.
Донецький художній музей.
|
"Я был, - писал участник путешествия Екатерины II по Днепру В.А.Чертков, -
с его светлостью в Тавриде, в Херсоне и Кременчуге месяца за два до приезда туда ея величества. Я удивлялся его светлости
и не понимал, что то было такое, что он там хотел показать ея императорскому величеству. Нигде там ничего не видно было
отменного; словом, я сожалел, что его светлость позвал туда ея величество по-пустому. Приехав с государынею, бог знает,
что там за чудеса явились. Черт знает, откудова взялись строения, войски, людство, татарва, одетая прекрасно, козаки,
корабли. Ну, ну, бог знает что... Какое изобилие в яствах, в напитках, словом, во всем, ну, знаешь, так, что подумать
нельзя, чтоб пересказать порядочно. Я тогда ходил, как во сне, право, как сонный. Сам себе ни в чем не верил, щупал себя:
я ли? где я? не мечту ли? или не привидение ли вижу? Н-у! Надобно правду сказать: ему, ему только одному можно такие дела
делать, и когда он успел все это сделать? Кажется, не видно было, чтоб он и в Киеве занимался слишком делами,
ну, знаешь, как и здесь. Только и слышно было "Василия Степановича" да "Попова", "Попова" да "Василия
Степановича"
96,
но все ведь одно. Удивил! Ну, подлинно удивил! Не духи ли какие-нибудь ему
прислуживают?"
97
Травня 3 дні, з відходом флотилії від пристані Кременчука, знову
на Дніпрі піднялися великі низові вітри, які сильно перешкоджали руху суден по воді. Низовий вітер, розвиваючи свою силу
протягом декількох днів, примусив флотилію 6 травня зупинитися і ночувати біля правого берега Дніпра, проти села
Григор'ївки, тепер м. Верхньодніпровська.
|
Д.Г.Левицький.
Графиня Г.С.Протасова,
повірена Катерини II.
|
Травня 7 числа зненацька для усіх призупинилася і навіть зовсім
припинилася подорож Катерини Дніпром.
О четвертій годині ранку, ледь рушила флотилія в дорогу від села
Григор'ївки, як через годину біля берега Дніпра показався екіпаж, звідки гукнули подати до берега човен. Коли човен
подали, то до неї скочив граф М.П.Румянцев і з неї піднявся прямо на галеру "Дніпро". Ще травня 4 він був посланий
назустріч імператору Йосипу II, який їхав для побачення з Катериною II. Тепер граф прискакав доповісти про це імператриці.
Але імператриця ще не вставала з постелі, і її довго не зважувалися будити. Нарешті, за сприяння Маври Савишни
Перекусихіної доповіли про приїзд графа Румянцева зі звісткою, що напередодні ввечері граф Фалькенштейн прибув до села
Новий Кодак і їде назустріч імператриці.
Було 11 годин ранку; треба було поспішати. Піднялася велика метушня.
Доставили екіпажі і коней. Катерина з гр.Браницькою, гр.Дмитрієвим-Мамоновим і принцем де Лінем сіла до чотиримісної
карети. За нею мчали у шестимісній кареті Протасова, Лев Наришкін, гр.Безбородько, Ангальт, Румянцев. Князь Потьомкін
направився прямо до Нового Кодаку, щоб там прийняти обох вінценосних осіб.
|
Барон M.Гримм.
|
Своє побачення з Йосипом II Катерина II описала в листі до барона Грима
до Петербургу.
"Седьмого этого месяца, находясь на своей галере за Кондаками, я узнала,
что гр.Фалькенштейн скачет ко мне навстречу во весь карьер. Я тот час вышла на берег и тоже поскакала ему навстречу,
и оба так поусердствовали, что съехались в чистом поле нос с носом. Первое слово его было, что вот де в какой просак
попались все дипломаты: ни один не увидит нашей встречи. При нем находился его посланник, при мне принц де Линь,
Красный Кафтан (т.е. Дмитриев-Мамонов) и графиня Браницкая".
"Их величества, поместившись в одном
экипаже
98,
одним духом, без остановки, проскакали 30 верст до Койдак. Но проскакав таким образом одни одинешеньки по полю
(причем он рассчитывал обедать у меня, я же рассчитывала найти обед у фельдмаршала кн.Потемкина, а сей последний
вздумал поститься, чтобы выиграть время и приготовить закладку нового города), мы нашли кн.Потемкина только что
возвратившимся из своей поездки и обеда не оказалось. Но так как нужда делает людей изобретательными, то кн.Потемкин
затеял сам пойти в повара, принц Нассауский в поваренки, генерал Браницкий в пирожники, и вот их величествам никогда еще,
с самого дня их коронаций, не случалось иметь такой блистательной прислуги и такого плохого обеда; невзирая на то,
кушали, много смеялись и удовольствовались обедом, приготовленным с грехом
пополам"
99.
|
Імператор Йосип ІІ.
|
Самий імператор Йосип II описував свою зустріч з Катериною II у листі
до фельдмаршала Ласі від 19 травня нового стилю у таких словах: "Любезный маршал, пользуясь свободным временем, пишу
из запорожской деревни (Койдак). Императрица вчера не могла продолжать свое путешествие по Днепру вследствие бурной
погоды... Я в это самое время ехал ей навстречу, и мы съехались на расстоянии всего четверти версты от ее
судов
100.
Она посадила меня в свой экипаж, и мы вместе прибыли обратно в Койдак. Здесь оказалось, что вся ее прислуга отстала
и потому некому было ни приготовить кушанья, ни подавать на стол. Тогда кн.Потемкин, который обогнал нас вместе
с принцем Нассауским, и польский генерал Браницкий затеяли стряпать сами.
Со мною был поваренок; я послал было за ним, но они не допустили его ни до чего и благодаря этому обед представлял смесь
блюд, очень невкусных..."
Про зустріч Катерини з Йосипом II у відкритому степу
в "Камер-фурьерському журналі 1787 року" говориться так: "За три версты, не доезжая Койдак, последовало радостное
свидание Ея Императорского Величества с графом Фалькенштейном, которое тем более ощутительно было видеть, что когда
великие путешественники едва издали приметили следовавшие один к другому экипажи, не соединяя оных, чрез довольное
расстояние остановясь, вышли из своих экипажей и следовали друг к другу пеша, а соединившись, сделав взаимность
дружественного приветствия, обще сели в карету Ея Императорского
Величества"
101.
|
М.І.Аргунов.
Граф О.М.Дмітрієв-Мамонов,
фаворит Катерини II в 1786-1789 рр.
(1802 р., копія з картини Д.Г.Левицького).
|
Імператор Йосип II, продовжуючи повідомляти про перші хвилини свого
побачення з Катериною II, писав своєму фельдмаршалу Ласі: "Вчера было так холодно, что мы понадевали шубы, а вечером
Ея Величество приказала затопить камин... Галеры, в которых ехала вся свита, красивы, очень удобны, но немножко велики
и грузны. На Днепре слишком много отмелей, и потому он неудобен для плавания больших судов. Войско обмундировано заново.
Потемкин делает все, что вздумает; его положение при дворе лучше, чем когда-либо, и власть его не имеет границ. Новый
фаворит (Дмитрієв-Мамонов) совсем дитя, лет 26, без образования, недалек умом, довольно красив, сам, кажется, не верит
своему счастью. Сама императрица немного похудела, впрочем пользуется превосходным
здоровьем"
102.
Імператор Йосип II в очі дуже хвалив усі розпорядження кн.Потьомкіна
і навіть доглядав за ним, але у своїх листах до близьких засуджував все, що бачив, не знаходячи ні порядку, ні інтересу.
Він особливо засуджував кн. Потьомкіна за те, що той не піклувався про дрібних офіцерських чинів.
У Новому Кодаку вже заздалегідь все було улаштовано для прийому
високих мандрівників. Біля берегів ріки Дніпра споруджені були на судах тріумфальні ворота, оздоблені гірляндами
з усіляких живих квітів і золотого колосся у вигляді слів: "Твоя от твоих, тебе приносящих". Окремо улаштований був
чудовий дерев'яний палац, згодом перетворений на місцеву сукняну фабрику.
При наближенні мандрівників до села Нового Кодаку почалася гарматна
стрілянина і червоний дзвін. У церкві св.Миколи високих гостей зустрів катеринославський архієпископ Амбросій
Серебреников, а біля палацу, на під'їзді, з хлібом і сіллю самий генерал-губернатор ясновельможний князь Потьомкін,
як хазяїн
краю
103.
У чеканні прибуття всіх суден, з яких деякі сіли на мілину, Катерина
пробула у Новому Кодаку два дні, 7 і 8 травня, причому з ранку приймала у палаці архієпископа Амбросія катеринославських
шляхетних громадян, чиновных і військових службовців. Імениті громадяни піднесли імператриці на фаянсових блюдах
хліб-сіль і місцеві фрукти. Усі жаловані були до руки імператриці.
|
Д.Г.Левицький.
Граф Безбородько,
канцлер (міністр закордонних справ) Катерини II.
|
До вечора 8 травня прибули до пристані Нового Кодаку всі запізнені
судна і, як виявилося після огляду їх, без всяких ушкоджень. Але суднам було потрібно пройти далі через 9 порогів
і через найстрашніший з них - Ненаситець.
За наказом Катерини кн.Потьомкін закликав кращих кодацких
і каменських лоцманів і запитав у них, чи можуть всі царські судна пройти благополучно через усі пороги Дніпра
і йти далі до міста Херсона. Лоцмани попросили дозволу оглянути докладно всі судна. Одержавши дозвіл і оглянувши судна,
лоцмани заявили, що судна можуть пройти через пороги тільки у тому випадку, коли з них зняти рулі і замість рулів
установити "стерна", тобто довгі, товсті й широкі, на зразок лопат, дошки, витесані кожне з однієї колоди.
Такі "стерна" повертаються то в один, то в інший бік керманичами, що стоять один проти одного, у числі 10 - 12 чоловік,
і тоді судно, лавіруючи між каменями, стрімко несеться вперед.
Дозвіл на таку переробку був даний, і тоді всі судна 9 числа травня,
ранком, від Нового Кодаку рушили вниз Дніпром, а сама імператриця зі своїм почтом сухим шляхом того ж числа, біля
9 години ранку, у день св.Миколи, направилася з Нового Кодаку до слободи Половиці для закладення собору.
Імператриця їхала в шестимісній кареті з австрійським імператором
Йосипом II, графинею Браницькою, кн.Потьомкіним, графом Кобенцелем і Дмитрієвим-Мамоновим.
|
Принц Нассау-Зіген.
|
|
Граф Кобенцель,
посланець Австрії при російському дворі.
|
Слобода Половиця знаходилася внизу і тяглася уздовж річки Половиці.
Зі сходу від слободи Половиці піднімалося високе, відкрите, ніким не заселене узгір'я, з якого відкривався далекий
і прекрасний вид на степ, вкритий у той час густою, ярко-зеленою травою і засіяний безліччю різного роду квітів.
Піднявшись на узгір'я й оглянувши його з усіх боків,
цариця сказала: "Место сие имеет вид приятного
обиталища"
104.
Тут і бути місту. Тут же бути і соборному храму Преображення господня.
Місце для соборного храму вже заздалегідь було обране керівником робіт Фалеєвым. Михайло Леонтійрвич Фалеєв, спершу
простий купець Крюкова, потім полковник, улюбленець кн.Потьомкіна, права рука генерала І.М.Синельника,
також заздалегідь спорудив біля майбутнього собору легкі, але дуже витончені павільйони, у яких передбачалося
почастувати розкішним обідом імператрицю і весь її блискучий почт.
Окремо від улаштованих павільйонів поставлений був імператорський намет
з походною військовою церквою.
|
І.Грассі.
Графиня Браницька,
племінниця князя Г.О.Потемкина,фрейлина Катерины II.
Севастопольський художній музей.
|
"В восьми верстах от Кодак, - пише перий історик Новорісийського краю
архієпископ Гавриїл Розанов, - на возвышенном берегу Днепра, с которого видны были излучины оного с лесистыми островами,
на местоположении очаровательном, зеленью и цветами покрытом, где следовало быть поставленною святыне господней, разбита
была императорская палатка с походною при ней полковою церковью; преосвященный Амвросий, архиепископ Екатеринославский
и Херсонисо-Таврический, встретил государыню с крестом и святою водою, отслужил в церкви божественную литургию
в присутствии императрицы. В церкви, во время служения, не было никого, кроме певчих да прибывших с государынею фрейлин
двенадцати душ. Иосиф II только заглянул в церковь и пошел тотчас "со светлейшим" и прочими генералами к тому месту,
где расчищали землю под заложение собора...
Когда литургия была окончена, преосвященный Амвросий поднес крест императрице; она приложилась к нему, поклонилась
на обе стороны и пошла к устраиваемому месту на заложение собора в сопровождении "светлейшего". Місце ж для
майбутнього собору показане було тільки в розмірах: де повинен бути фундамент, там тільки зробили доріжки й
зрівняли землю, тому що, говорить очевидець Микита Леонтьйович Корж, на швидкий і раптовий випадок не встигли вирити
фундаменту, а рили рови вже після проїзду
цариці
105.
Там, де повинен бути престол у соборі, викопана була велика яма,
на зразок "склепу" чи печери, глибини майже сажень, ширини більш двох сажнів; для спуску до склепу зроблені були сходини,
вистелені, як і весь склеп, килимами.
Потім початий був церемоніал, случаю сему пристойний: весь собор
архієрейський з усім духівництвом і з всією процесією, зайшовши спочатку від полудня, потім звернувшись до сходу,
зробили хресний хід розчищеним місцем до місця, де повинен бути престол. А преосвящений Амбросій, идучи з хрестом,
кропив святою водою обома сторонами. Прийшовши до місця склепу, усі зупинилися. Тоді імператриця з Йосипом II
і ясновельможним князем почали "чинно" сходити сходинами до самого склепу, а за ними і деякі з шляхетних осіб.
Там усі вислухали "церковное славословие, совершившееся по чиноположению"; по закінченні якого преосвящений прочитав
молитву і закропив місце святою водою. Тоді імператриця, перехрестивши і вклонившись на обидві боки народові, поклала
перший камінь у фундамент собору, додавши до того 8 різних монет, усього на суму 67 карбованців.
Це були: золотий імперіал 1756 року і золотий півімперіал 1785 року; срібні - карбованець 1780 року; 25 копійок
1765 року; 20 копійок 1785 року; 15 копійок 1781 року; 10 копійок 1769 року; 5 копійок 1745
року
106.
Останньої монети, тобто 5 копійок, бракувало, тоді, як говорить переказ, Катерина запитала: "Нет ли пятачка?" Один
з присутніх подав п'ятачок генералові І.М.Синельникову для передачі його цариці. Все це було закрите мідною
визолоченою дошкою, на якій були вирізані слова: "Екатерина II, императрица всея России, во основание храма
Преображения Спасителя нашего, первый камень положила 1787 года". Доску подал императрице
кн.Потемкин
107.
Другий камінь у фундамент собору поклав імператор Йосип II.
"Мы с императрицей Екатериной в один день совершили великое дело: она положила первый камень в основание собора,
а я второй и последний". Так прорык австрійський імператор після закладення собору своїм наближеним. І його пророцтво,
як показало майбутнє, цілком виправдалося.
Французький посол граф Сегюр зі свого боку зауважив, що у закладеному
храмі навряд чи коли-небудь, буде відбуватися богослужіння.
Третій камінь у фундамент храму поклав кн.Потьомкін. Четвертий камінь
поклав архієпископ Амбросый і п'ятий - генерал І.М.Синельников. Після закладення собору великому імені синкліт духовний
виголосив многая літа, і всенародне "ура" при звуці дзвонів, при громі вогнепальної зброї розлилося по країні пустельній.
Потряслися береги Борисфену від радісного
гуку
108.
Таким чином, церемоніал був закінчений, місце освячене, і соборний храм
о 12 престолах закладений. Розміри закладеного храму архієпископ Гавриїл визначає так: "Соборная церковь мерою в длину
71 саж., в ширину 21 саж. с аршином также. Следовательно, святилище в Екатеринославе предполагалось самое обширное
в свете, с которым по пространству могла бы равняться разве одна церковь св.Петра в Риме".
А щоб церква св.Петра у Римі не зрівнялася з Преображенским собором
у Катеринославі, князь Потьомкін при закладенні його сказав архітектору: "Додай один аршинчик!" І архітектор,
як говорить місцевий переказ, й додав. Мабудь, про таке збільшення знав і архієпископ Гавриїл, тому що у нього написано:
"71 саж. и 21 саж. с аршином".
У той же самий час, у той же день, годину, говорить Гавриїл, і місто
це від вуст самої імператриці одержало своє найменування - назване Катеринославом... Жителі, що були до того у Половиці,
усі розійшлися іншими селищами на проживання, по наданій їм указом свободі, куди хто забажає. З них одна, велика частина,
переселилася до Сухачівки, а інша, менша частина, перейшла до Мандриківки, у якій тоді тільки один козак сидів зимовником
і займався большею частиною рибною ловлею на Дніпрі. За призвиськом Мандрики, що оселився біля нього половицькі жителі
назвали селище своє
Мандриківкою
109.
"Именитые граждане нового города лелеяли себя мыслию, что императрица
после закладки собора осчастливит их своим присутствием и разделит с ними трапезу, но оказалось, что обед для высоких
особ назначен был при первой остановке после отъезда из Екатеринослава.
При выезде из Екатеринослава императрице поднесли, как изделие местной
шелково-чулочной фабрики, прекрасные шелковые чулки такой паутинной тонкости, что их можно было вложить в скорлупу
простого ореха. Впрочем, уже тогда же ходили слухи, что за теми чулками "светлейший" посылал заблаговременно особого
фельдъегеря в
Париж"
110.
При громі гармат, при тріску рушниць і при захоплених вигуках народу
імператриця Катерина з всім своїм багаточисельним поштом того ж дня відбула з Катеринослава.
Тим часом ті, що залишилися при підніжжі закладеного храму,
"осчастливленные лицезрением и действием монархини, как-то: знатнейшее духовенство, господа дворяне, купцы и весь
вообще народ, угощаемы были служившим в особой доверенности при особе его светлости подполковником М.Л.Фалеевым;
и празднество происходило, сказывают, необыкновенное. Ибо каждый не только представлял, но и уверен был,
что Екатеринослав сделается средоточием и силы, и богатства, и народного просвещения всего южного края, будет второй
Рим, новые Афины. За несомненное событие того ручался гений
кн.Потемкина"
111.
