"Історія міста КАТЕРИНОСЛАВА" Яворницький Д.І.

План м.Катеринослава на р.Кильчені.
1775 р.

        Разом з раздачею запорізької землі почалося будівництво нових у краї міст, якими є: Херсон, Катеринослав, Миколаїв та інші. Всі будівлі повинні були споруджуватися не тільки в широких, а в гігантських розмірах. Але з усіх міст Катеринослав повинен був прославити імператрицю Катерину II і увічнити її ім'я назавжди. Для заснування Катеринослава спершу обрано було місце при впаданні річки Кильчені до лівого притоку Дніпра - у р.Самару, де стояло селище Лошаковка³¹, інакше на 3 версти вище Старосамарського ретраншементу чи Богородицької фортеці, по-теперішньому на 5 верст вище Самарського залізничного мосту. Місто заклав у 1777 році губернатор В.О.Чертков, місце саме зручне, на його думку, для підходу до нього різних суден.
        Травня 10 числа 1778 року архієреєм Євгенієм Булгарісом була закладена в зазначеному місці церква в пам'ять зішесття святого духу на апостолів, яка споруджувалася казенними людьми з казеннного лісу і була закінчена жовтня 14 дня. На початку червня того ж 1778 року губернатор В.О.Чертков переїхав до нового міста з усіма відділеннями азовської губернської канцелярії.
        У 1782 році місто Катеринослав налічувало у собі 2194 душі населення, мало чотири церкви - російську, грецьку, католицьку та вірменську, мало два училища для дітей дворян й різночинців, які навчалися у них російської граматики, катехізису, німецької, французької та турецької мов, потім арифметики, геометрії, історії, інструментальної та вокальної музики. Для залучення до міста торгових людей відкриті були чотири ярмарки. Крім того, неділями дозволено було влаштовувати торги, на которі приїжджали не тільки навколишні жителі, але й продавці з Кримського півострову.

М.Ф.Козаков.

У березні місяці 1783 року до нового міста Катеринослава, за наказом імператриці Катерини II, посланий був у розпорядження князя Потьомкіна знаменитий свого часу художник-архітектор М.Ф.Козаков "для исправления порученного дела". Козаков відправився до Катеринослава зі своїм помічником Іваном Єготовим, а довірену йому практику й архітекторську команду віддав "в смотрение" іншому помічнику, прапорщику Поливанову. У Катеринославі Козаков пробув до грудня того ж року, а потім "за болезнью" знову був відправлений до Москви. Будучи в Катеринославі, Козаков брав діяльну участь у плані забудови нового міста³². Однак місце, обране губернатором В.О.Чертковым, виявилося для житла непридатним. По-перше, воно щорічно затоплялося весінньою водою; весняні води залишали в ньому після себе гнилі болота, що згубно діяли на здоров'я людей. По-друге, судноплавність р.Самари виявилася настільки слабка, що до міста могли підходити тільки занадто малі торгові судна, великі зовсім не могли підходити.
Про такі незручності місця розташування Катеринослава було повідомлено до столиці, і тоді для огляду міста і його околиць зі столиці був відряджений штаб-доктор Шенфогель. Шенфогель, приїхавши на місце, зробив огляд міста і зі свого боку вказав на всі незручності і на шкідливу для жителів місцевість, на якій стояло місто³³.

План м.Катеринослава на р.Кильчені.
1783 р.

        Тоді м.Катеринослав I наказано було перенести на більш підвищене місце до Богородицького ретраншементу, що й та ж Стара Самара, найменувати його повітовим містом Новомосковськом. Воно сіло на місце Новоселиці та "поглило собою цю слободу"³⁴.
        Тим часом указами від 30 березня 1783 року і від 22 січня 1784 року Катерина II замість колишніх губерній Новоросійської та Азовської наказала відкрити Катеринославське намісництво з 15 повітів і призначила правителем його генерал-поручика Т.І.Тутолміна. Місце для влаштування міста Катеринослава II веліла обрати на правому березі Дніпра, там, де вкаже його світлість генерал-губернатор Катеринославський, Саратовський та Астраханський кн. Г.О.Потьомкін.
        Князь Потьомкін вибрав місце для Катеринослава на правому березі Дніпра, там, де була запорізька слобода Половиця, між слободами Новим і Старим Кодаками і, спідкавшись генерал-поручика Т.І.Тутолміна, призначив замість нього бригадира, потім генерал-майора І.М.Синельникова. Синельников тимчасово повинен був перебувати у місті Кременчузі, як і намісницьке правління і всі взагалі присутствені місця³⁵.
        У 1786 році вересня 23 дня кн.Потьомкін писав І.М.Синельникову: "По неудобности нынешнего города Новомосковска³⁶, которой в разсуждении низменного положения своего нередко потопляем бывает от наводнения реки Днепра, нанося чрез то жителям немалое разорение и отвращая прочих от поселения в том месте, вашему превосходительству рекомендую переместить тот уездный город сходственно прежнему моему на возвышеннейшее место к Богородичному ретраншементу, предоставя купцам, в оном живущим, полную свободу селиться там или в новом Екатеринославе, для чего и уездные судебные места устроить в Новомосковске на сем, новоизбранном месте, живущих же там армян всех перевесть в оной губернской город, доставя выгоды и помощь со стороны казеннной к переселению их. Состоящие ж там в Новомосковске казеннные строения, отделяя часть надобную для судебных уездного города мест к Богородичному ретраншементу, а прочие обратить в Екатеринослав, ненадобные же с публичного торгу продать"³⁷.

Указ імператриці про заснування міста Катеринослава

        З цього ордера між іншим видно, що кн.Потьомкін ще раніш передбачав незручність місця розташування Катеринослава I.
        Жовтня 10 дня того ж 1786 року кн.Потьомкін знову писав правителю Катеринославського намісництва І.М.Синельникову: "Предложа Екатеринославской казеннной палате об отпуске вашему превосходительству двухсот тысяч рублей на построение губернского города Екатеринослава, предписываю вам, по принятии означенной суммы, приступить немедленно к заготовлению материалов и припасов, сколь можно в большем числе, по близости к назначенному от меня под город месту, где теперь находится деревня Половица. Ваше превосходительство, примите также меры к приисканию мастеровых и рабочих людей, дабы таким образом ничто уже не препятствовало открытию и произведению работ в сем новом городе, посвященном славе имени великия нашея самодержицы"³⁸.
        Відпускаючи суму грошей на побудову міста Катеринослава, князь Потьомкін ордером від 10 жовтня того ж 1786 року призначив самому правителю намісництва І.М.Синельникову 250 карбованців на місяць столових грошей³⁹.

Катеринославське намісництво.
(1786 р.).

Яким повинен бути Катеринослав, це видно з "начертания города", написаного власноручно кн.Потьомкін і поданого ним імператриці Катерині. "Повергая к священным стопам Вашего Императорского Величества проекты строения города Екатеринослава, осмеливаюсь испрашивать на произведение оных всех оставшихся за расходами сумм доходов губернских. Сия часть империи вашей, будучи, так сказать, в сущем еще младенчестве, однако ж содержит все чины и расходы по наместничеству, выплачивает отпущенные три миллиона на строение крепостей в Тавриде, а затем остатки довольны еще будут на создание знаменитого города. Всемилостивейшая государыня, где же инде как в стране, посвященной славе вашей, быть городу из великолепных зданий. А потому я и предпринял проекты составить, достойные высокому сего града названию. Во-первых, представляется храм великолепный, посвященный преображению Господню, в знак, что страна сия из степей бесплодных преображена попечениями вашими в обильный вертоград, и обиталище зверей в благоприятное пристанище людям, из всех стран текущим. Судилище, наподобие древних базилик, в память полезных ваших указаний. Лавки полукружием наподобие пропилеи или преддверия Афинского с биржею и театром посредине. Палаты государские, где жить и губернатору, во вкусе греческих и римских зданий, имея посредине великолепную и пространную сень. Архиепископия при соборной церкви Преображения, с дикастериею и духовной схолой. Как сия губерния есть военная, то призрение заслуженным престарелым воинам - дом инвалидной со всеми возможными выгодами и с должным великолепием. Дом губернаторской, вице-губернаторской, дом дворянской и аптека. Фабрика суконная и шелковая. Университет с академией музыкальной. Для всех строений довольно всяких припасов приготовлено"⁴⁰.

І.М.Синельников

        Тим часом правитель Катеринославського намісництва І.М.Синельников, одержавши наказ про перенесення колишнього міста Катеринослава I з перейменуванням його на Новомосковськ, поспішив виконати наказ ясновельможного. Місто Новомосковськ у старовину як у вустах народу, так і на паперах називався Самарою, Самарчуком, Самарчиком, Новоселицею, Новоселівкою. Перші обивателі Новоселиці були вихідці з найближчого м.Старої Самари, де знаходився головний стан російських військ⁴¹. Саме у цю Новоселицю й був перенесений колишній Катеринослав I, названий Новомосковськом. У ньому відкрита була в 1787 році перша шестигласна дума⁴². Частина обивателів колишнього Катеринослава I пішла на правий берег Дніпра, до селища Новий Кодак, а частина пішла до Черноморії. Покинута земля віддана була німцям-колоністам, які заснували там у 1789-1790 р. дві колонії Йозефсталь і Кронсгартен⁴³.
        Отже, починається "бытие города Екатеринослава II, или настоящего города надежд и славы для увековечения имени императрицы Екатерины II". Для спорудження міста потрібна була маса робітників, різного роду майстрів, підрядчиків, нарядників, доглядачів, прикажчиків, техніків й ін., але приміщень для них у місті, що виникало, не було і не могло бути. Довелося таким людям поміщатися у найближчому до майбутнього міста селі Новому Кодакі.
        Село Новий Кодак було давнім запорізьким селищем, відомим вже у 1660 році. У 1750 році це село йменується в паперах запорізького архіву містом. У той час місто Новий Кодак було центром управління запорізької Кодацкой паланки, тому що воно знаходилося біля самої переправи через річку Дніпро і стояло у битого чумацького шляху. У кінці XVIII століття чисельність населення міста Нового Кодаку була значно поповнена козаками, вихідцями з Січі, що, поселяючись у ньому, обзаводилися родинами і замість зброї бралися за плуги для підняття ними багатого і родючого ґрунту.

Село Новий Кодак (зліва; виділене кольором) у співвідношенні з районом Катеринославських суконних фабрик (в центрі), слободою Половицею і нагірною частиною Катеринослава (зправа).
(з плану Катеринослава 1797 р.).

        З прибуттям до Нового Кодаку маси люду, що брав участь у будівництві міста Катеринослава, чисельність населення його ще більше зросла. З 1787 року й по 1791 рік Новий Кодак заміняв собою майбутній новий Катеринослав і тому в живій мові й у деяких офіційних паперах іменувався містом Катеринославом II.
        Трьома-чотирма верстами нижче Нового Кодаку знаходилася невелика запорізька слобода Половиця. Своє найменування Половиця, без сумніву, одержала від річки Половиці, що там протікала. Річка Половиця починалася по-теперішньому від Озерного базару, спершу одним жолобом, йшла проспектом, де тепер канава, потім, поступово ухиляючись уліво, з'єднувалася з іншим жолобом, що витікав з Жандармської балки⁴⁴, далі йшла вже одним жолобом, біля версти довжиною, паралельно Дніпру, відокремлюючи собою досить значний півострів і нарешті сходилася з Дніпром, е на 500 - 550, не доходячи до Монастирського, тепер Богомоловского острову⁴⁵.
        У різних документах XVI - XVIII ст. і у різних українських письменників половиця означало половину взагалі будь-чого: половина війська, половина грошової податі, половина скла, виготовленого на заводі для продажу, половина улову риби, половина купленого млина, половина майна⁴⁶.
        Так, річка, що тече паралельно двома руслами, одержала найменування Половиці, а від річки й селище набуло собі таку назва. Відомо, що дуже багато міст запозичають свої назви від річок: ріка Москва і місто Москва, річка Тверда і місто Твер, ріка Вологда і місто Вологда, річка Кур і місто Курськ, річка Вовчі Води і місто Волчанок, річка Купянка і місто Купянск, ріка і місто Ахтирка.

Слобода Половиця (виділена кольором) в 1786 р.
(з другого варіанту проекту планування Катеринослава 1786 р.; арх.К.Геруа).

Саме село Половиця більш пізнього походження. Воно стало заселятися біля середини XVIII ст. У 1768 році, після несподіваного нападу на Запорізьку Січ татар, частина козаків - зимовчан кинулася на північ у Кодацьку паланку й оселась там біля річки Половиці. Там же, біля Половиці, знайшли собі пристанище й частина козаків-січьовиків, які не змогли піти з товаришами за Дунай і залишалися доживати свого віку "на рідних згарищах". До Половиці також переходили й деякі "абшитовані" з Нового Кодаку козаки, як, наприклад, колишній запорізький осавул Лазар Глоба.
Нарешті, у Половиці знаходили собі притулок й різні вихідці з польської України.

Слобода Половиця (виділена червоним кольором) в 1786-1788 рр.
(з плану Катеринослава 1788 р.;арх.І.Старов).

На плані міста Катеринослава 1786 року слобода Половиця показана на нижній частині нинішнього міста, приблизно від Яковлевського скверу до Кудашевської вулиці й у Каменях до саду Потьомкіна, річкою Половицею. Через слободу Половицю проходили дві балки - Войцехова і Бобирева, які нині Фабрична й Аптекарська, уздовж яких селилися українці й поляки⁴⁷. Скільки в ній було дворів і яка чисельність населення, різні дослідники показують по-різному. У "Матеріалах для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії" у 1779 році показано 125 дворів⁴⁸. У "Літописі Катеринославської архівної комісії", у роботі проф. В.О.Бєднова показано в 1783 році 113 1/4 дворів⁴⁹. У матеріалах, які зберігаються в місцевому обласному архіві, у 1784 році показано: "Жителей в Половице: казеннных поселян, питающихся хлебопашеством мужчин - 400, женщин - 302. Занимающихся черною работою мужчин - 38, женщин - 31. Дворов (по количеству хат) деревянных 50 и мазаных - 80. В Половице было 5 водяных мельниц и 3 кузницы". Коли було вирішено перенести до Половиці головне намісництво, то городничий ще тоді неіснуючого Катеринослава склав "Описание окружностей города Екатеринослава и жительствующих в нем разного звания людей и о прочем". У тому "Описании" говорилося не тільки про Половицю, але й про Старий і про Новий Кодаки і про село Кам'янку (Лоцманську). "Всей окружной земли принадлежит 39000 десятин. Поселена она (Половица) возле самой реки Днепра, при извилистых в оной заливах... Вольная рыбная ловля и ловится разного рода рыба. Бывает в год ярманков. Привозят с Крыму, Польши и России разного сорта молочные товары,¬ которые жители покупают. Всего в окружности города Екатеринослава населения мужчин - 1981, женщин - 1639"⁵⁰. У поселенні Половиці, де нині губернське місто Катеринослав, нараховувалося з установи міста в приході до 1790 року 155 дворів і в них обох статей 1450 душ⁵¹.

Перепланування слободи Половиці,
арх.І.Старов (з плану Катеринослава 1792 р.).

Належачи приходом до Новокодацької церкви, жителі слободи Половиці в 1779 році зверталися з проханням до архієрея Никифора про дозвіл побудувати їм дерев'яну церкву в ім'я Петра і Павла у своїй слободі. У числі прохачів у церковних архівах згадуються колишні осавули запорізького війська Лазар Глоба, Гнат Каплун і Андрій Мандрика, колишній полковий хорунжий Данило Касалап, ктиторы Федір Крошка, Федір Скок, громадский писар Василь Кияниця. Дозвіл було дано, і церква, закладена в 1781 році, була цілком закінчена в 1783 році. Залишалося тільки її освятити і потім проводити у ній службу. Але до освячення вона 6 серпня раптово згоріла з невідомої причини. Іконостас і все начиння, які були у церкві, встигли врятувати, тому що пожежа почалася не усередині церкви, а зверху, і не в нічний час, а о першій годині пополудні. Після того жителі слободи Половиці збудували собі молитовний будинок в ім'я Казанської божої матері, і він довго заміняв їм церкву.

Слобода Половиця (виділена кольором) у співвідношенні з районом Катеринославських суконних фабрик (зліва) і нагірною частиною міста(зправа).
(с плана Екатеринослова 1793 г.;арх.Л.Игнатьев).

        Коли в 1786 році почалося будівництво міста Катеринослава, тоді до Половиці прибуло безліч майстрового народу. Тоді половичан потроху почали розселяти по сусідніх слободах. Одна частина їх спустилася нижче гори, течією Дніпра, інша частина піднялася нагору до слободи Сухачівки. В період часу від 1791 до 1793 року губернське місто Катеринослав остаточно сіло на місці колишньої запорізької слободи Половиці. Але й у розумі й у вустах місцевих старожилів ще довго жила запорізька слобода Половиця, і коли хто-небудь з людей похилого віку збирався їхати до міста, то він говорив, що їде не до Катеринослава, а до слободи Половиці⁵².
        Так з волі всесильного і всевладного кн.Потьомкіна на місці глухої запорізької слободи Половиці повинно було виникнути величезне, величне, сяюче красою і багатством місто Катеринослав, яке буде служити вічним і гідним пам'ятником безсмертних діянь великої монархині імператриці Катерини II.
        Задуми князя Потьомкіна були воістину велетенські.