"Історія міста КАТЕРИНОСЛАВА" Яворницький Д.І.

Під час управління архієпископа Феофіла Татарчевського, тобто з 1823 року по 1827 рік, у нижній частині міста Катеринослава була церква в ім'я Успіння богородиці, яка закладена в 1796 році і проіснувала до 1850 року. Про те говорить напис, зроблений на свинцевій дошці, знайденій під жертовником церкви: "Во имя Отца и Сына и Святого Духа Аминь. Основася сия церковь в губер. г.Екатеринославе. Во славу Великаго Бога и Спаса нашего Иисуса Христа. В честь и память Успения Пресвятыя Богородицы; при державе благочест. Самодер. Великой Государыни Императрицы Екатерины Алексеевны втор.; Благосл. Преосв. Гавриила митрополита Екатеринославскаго и Херсонеса Таврическаго, иждивением Государств., а старан. благопопеч. Его Высокопреосв. Гос. генерал Поручика Правителя Екатеринославскаго наместн. и разн. орден Кавалера Иосифа Ивановича Хорвата 1896 г.¹⁹⁵ месяца Августа 31 д. в день празднования положения честнаго пояса Пресвятыя Богородицы. Церемонию совершал соборне священник Герасим Мартынов. За совершенною ветхостию бывши на сем месте деревянной церкви, по Указу Святейшаго Правительствующаго Синода от 31 Мая 1883 г. заложена вблизи оной новая каменная во имя Успения Божия Матери церковь Июня 18 дня 1839 года, которая потом старанием и иждивением прихожан окончена в 1850 г.¹⁹⁶ и соборне освящена того же года Ноября 26 дня. По благословению Преосвященнейшаго Инокентия Епископа Екатеринославскаго и Таврическаго Ректором Семинарии Архимандритом Иоанном совместно с священнослужителем Успенской церкви"¹⁹⁷.

Вид на Успенський собор.
Зараз у цій будівлі розміщена 10-а міська лікарня

        У 1795 році березня 10 дня Катеринославський, Вознесенський і Таврійський генерал-губернатор граф П.О.Зубов наказував Катеринославській казеннній палаті відпустити суму грошей 49000 карбованців у розпорядження правителя Катеринославської губернії, генерал-майора Хорвата, на якого покладалася побудова малої кам'яної церкви у губернському місті Катеринославі для того, щоб той "отпуск не зделал остановки другим нужным расходам"¹⁹⁸.
        Чи видана була така сума грошей у розпорядження генерал-майора Хорвата і чи взялися до спорудження кам'яної церкви у місті Катеринославі, невідомо. Потрібно лише знати те, що вже в наступному 1796 році, після смерті Катерини II, граф Платон Зубов позбавлений був звання Катеринославського, Вознесенського і Таврійського генерал-губернатора і разом з тим виданий був указ наступником Катерини, Павлом I, про скорочення витрат з облаштування Новоросійського краю.
        Як би те не було, але на нижній частині міста Катеринослава був дерев'яний храм, закладений вже в 1796 році, а на нагорній частині міста не було ні кам'яного, ні дерев'яного.

Архиєпископ Гавриїл (Розанов)

За планом, затвердженим імператрицею Катериною II, всі урядові заклади в Катеринославі повинні були знаходитися на нагорній частині міста. Але з усіх споруд лише дві - кам'яний генерал-губернаторський палац і поблизу нього дерев'яний будинок губернаторський - стояли довго самітньо на горі, порослій високою і густою травою. Тільки 48 років потому на нагорній частині міста Катеринослава споруджено був нову будівлю - Преображенский кафедральний собор. Але чи був те собор, закладений у 1787 році на 12 престолів, найбільший з усіх християнських храмів у світі? Стоїло багато турбот і багато зусиль місцевому архієпископу Гавриїлові Розанову і місцевому населенню міста Катеринослава домогтися дістати кошти від уряду на спорудження собору. А як це вчинилося, про те пише самий архієпископ Гавриїл, перший історик нашого Новоросійського краю: "Аз видех и свидетельствую: в 20 день апреля 1830 года, погода была сухая, день ясный, теплый, только ветренный. Тогда в четыре часа пополудни, при собрании почетного дворянства, знатного купечества и прочих сословии, сделано очертание нового строиться имевшего собора. Глава положена во главу, т.е. престол назначен совершенно на том же месте, где оному быть назначили при первом заложении собора; а пространство в стенах сокращено сообразно вновь созданным плану и фасаду. Поле открылось, дан знак, и делатели приступили к своему орудию. Тот час начали копать рвы для построения, во-первых, фундамента церковного, что для мастеров было не без особливого затруднения; ибо им следовало из старого фундамента выбрать столько камня, сколько надобным казалось для фундамента нового, и потом из тех же камней, крепко скипевшихся между собою, строить новый фундамент.

Нагірна частина Катеринослава в конці XVIII ст.
з вказанням планувальної осі Потьомкінський палац - Преображенський собор
(за проектом 1792 р.; арх.І.Старов).

Нагірна частина Катеринослава в середині XIX ст.
(показана огорожа Преображенського собору, що відповідає фундаменту храму, закладеному Катериною II).

При сем случае за важнейшее почтено: дойти в старом фундаменте до той глубины, где напечатлены следы августейших рук покойной государыни императрицы, т.е. где лежат драгоценные монеты, собственною Ея Императорского Величества десницею, при первой торжественной храма Преображения Спасителя закладке, положенные, сколько в подражание общему древнему христиан обычаю при таких случаях, столь наиболее во свидетельство потомству особенных ея благотворении и милостей Екатеринославу. Радостию озарились лица, вместе же с тем и трепетом объялись некоторых души. Нашли во-первых ярко вызолоченную медную доску с вырезкой на ней, потом все положенные монеты, всего суммою на шестьдесят семь рублей... Далее шел бут или фундамент обыкновенный.

Преображенський собор в наші дні
(аерофотозйомка).

Преображенський собор.
(центральний вхід з боку брами огорожі).

Вынутые из земли вещи были предметом общего любопытства до 22 дня следовать имевшего майя месяца (1830г.), а на сие число, при вторичной закладке храма, они снова и в новый положены фундамент точно тем порядком и таким же образом, как лежали прежде, с присовокуплением только к ним нескольких новых монет, в том числе одного серебреного рубля 1830 года. На обороте той же самой вызолоченной медной доски вырезано вновь: "Николай I храм Преображения Спасителя нашего воздвиг на сем месте повелением своим и щедротами, 1830 года, мая 22 дня".

Херсонеська колона.

        На будівництво храму скарбниця асигнувала 178246 карбованців 50 копійок асигнаціями, а в дійсності будівництво обійшлося в 300000 карбованців. Недостатню суму, близько 100000, дало населення міста Катеринослава¹⁹⁹.
        Закладений кафедральний собор цілком закінчений був у 1835 році 9 травня. Замість 12-престольного - трехпрестольный, дуже скромний за розмірами.
        Для увічнення події спорудження храму архієпископ Гавриїл поставив у соборній огорожі велику мармурову, з чотирьохкінечним хрестом, колону, вивезену з дрвнього Херсонесу Таврійського, де прийняв водохрещення київський князь Володимир. На мідній дошці, прибитій до постаменту, на якому стоїть колона, вирізано напис: "В память благочестивейшей Государыни Императрицы Екатерины 11-я, положившей здесь в 1787 году собственною своею десницею первый камень в основание соборного сего храма, совершившагося щедротами благочестивейшаго Государя Императора Николая I. Колонна из древняго Таврическаго Херсонеса, откуда проистек на Россию свет Христов. 1835 года месяца Майя 9 дня"²⁰⁰.
         За тим же планом Катеринослава 1787 року на нагорній частині міста, крім собору, повинен бути ще "великолепный университет". Але якщо собор, хоча далеко не грандіозний, але все-таки є, то університету в той час ніхто не бачив. Замість університету указом 1792 року велілося відкрити у Катеринославському намісництві народні училища.

"Господин генерал-майор Екатеринославский губернатор Коховский, - писала Екатерина, - повелеваем вам открыть народные училища в Екатеринославском наместничестве на основании изданного об оных устава, для чего и отправлен к вам с данным из комиссии о училищах наставлением, надворный советник Бебер, которому и производить жалованья по тысячи рублей на год²⁰¹, к лучшему сего дела успеху имеете преподать все зависящее от вас способствование, по установлении сих училищ имеет он отправиться для равнаго оных в область Таврическую"²⁰².
До призначення на посаду директора народних училищ у Катеринославському намісництві надвірний радник Іван Іванович Бебер знаходився "по инспекторской должности в артиллерийском и инженерном шляхетском кадетском корпусе". Йому запропоновано було здати посаду призначеному замість нього армії прем'єр-майору Петрові Масону, "и что будет сдано Бебером, а Массоном принято, подать за общими руками ведомость"²⁰³.

Преображенський собор в середині XIX століття.
Літографія

Травня 12 дня 1792 року прибулий з доповіді справ Його Імператорської Величності генерал-майор Василь Степанович Попов писав з Царського Села Беберу: "Препровождаю при сем два письма: одно к Петру Ивановичу Мелиссино²⁰⁴ о назначении вашем, другое к Петру Васильевичу Заводовскому об отправлении, с надлежащим наставлением, в Екатерине слав, к открытию и управлению народных училищ. Я не премину снабдить вас рекомендациею к господину губернатору и уверяю вас, что вы найдете в нем благодетеля и покровителя вашего"²⁰⁵.
Травня 31 дня 1792 року управитель усіх навчальних закладів у Росії й укладач для них статутів, згодом граф і міністр народної освіти П.В.Заводовський повідомив Катеринославському губернаторові В.В.Коховському про те, що, виконуючи найвище веління, він відправляє до Катеринослава чотирьох чоловік учителів, називаючи їх по іменах і самі їхні науки, разом з тим посилає найвище затверджений статут, який містить у собі все те, що стосується заснування училищ, утримання їх, управління і поширення, дає на руки навчальні книги і приналежні до них речі колезькому асесору Беберу, милостиво обраному на посаду директора училищ Катеринославської губернії. При цьому висловлює такі думки. "С одной стороны, заведение школ, как способствующее народному просвещению, - представляет свою важность, с другой стороны, пособия к оному, как они немаловажны бывают, могут иногда представлять большие, по хозяйственной части, затруднения... В таких случаях следует привлекать самих граждан. Известно, что в тех губерниях, где уже есть народные училища, некоторые граждане, ревнительные об общем благе, добровольным подвигом, одни выстроили школы, другие отдали свои дома под школы, многие и денежные подаяния учинили. "Подвигнуть подобное благотворение средствами, поощряющими усердие и благость, будет делом вашего благоусмотрения". К открытию главного училища потребные для него книги посылались в достаточном количестве. Снабжение книгами как екатеринославского главного училища, так и разводимых от него, впредь будет состоять на попечении Приказа Общественного Призрения, как о том изображено в уставе, в параграфе сто третьем. Приказ будет закупать на наличные деньги в лавке книжной комиссии об учреждении училищ, здесь находящейся²⁰⁶. Комиссия, со своей стороны, в пособие Приказу, при сих покупках, будет уступать в пользу училищ по 25 копеек с рубля, буде покупки те не меньше ста рублей, полагая уступку как на издержки по провозу, так и на раздачу некоторых книг безденежно бедным ученикам".

П.В.Заводовський (Завадовський)

        "Нахожу еще за нужное вашему превосходительству мое разсуждение донести: хотя главным училищам положено быть везде по губернским городам, но буде в вашем, по новости его, окажется столь малое количество учеников, что училища открыть бы было некем, то от благоусмотрения вашего превосходительства зависеть будет избрать и назначить к тому другой какой губернии вашей город, где бы оно на первое время могло быть открыто с большею пользою и удобностию для жителей, а со временем перенестися, где быть ему следует"²⁰⁷.
        При листі П.В.Заводовського В.В.Коховському прикладений іменний список учителів з указівкою на те, чому кожний з них буде вчити. Василь Якубовський навчати буде в класах 3-м і 4-м арифметиці, геометрії, механіці, архітектурі цивільній, фізиці і мовам - латині й російській. Данило Саєвський - у класах 3-м і 4-м - географії, історії політичній і природній. Іван Савастьянов усім предметам 2-го класу. Сава Белецький усім предметам 1-го класу і притому малюванню у всіх класах. Про закон божием не сказано ні слова. Відразу додавався й "розпис" книгам та іншим навчальним посібникам для головного народного училища в Катеринославі.
        1. Букварі. 2. Правила для учнів. 3. Керівництва до краснопису. 4. Скорочені катехізиси без питань. 5. Скорочені катехізиси з питаннями. 6. Великі катехізиси. 7. Про посади людини і громадянина без питань. 8. Про посади людини і громадянина з питаннями. 9. Арифметика, частина I. 10. Арифметика, частина II. 11. Священна історія. 12. Граматика російська. 13. Короткий землеопис Російської держави з картами. 14. Всесвітня історія, частина I. 15. Загальний землеопис. 16. Пояснення євангелія. 17-22. Керівництва до геометрії, фізики, механки, архітектури, цивільної математичної географії. 23. Таблиці азбучні церковні. 24. Таблиці азбучні цивільного друку. 25. Таблиці для складів усіх трьох друків. 26. Природна історія, частина 1. 27. Природна історія, частина II. 28. Фігури, що належать до другої цієї книги. 29. Прописи. 30. Великий землеопис Російської держави. 31. Видовища вселенські з латиною. 32. Видовища вселенські з французькою. 33. Статути народним училищам. 34. Керівництва вчителям. 35. Зростаючого винограду для майбутньої бібліотеки. 36. Атлас російський малий. 37. Ландкарт планіглобий Америки Південної і Північної. 38. Генеральна карта Російської Імперії. 39. Європейський атлас, частина I. 40. Глобус земний. 41. Глобус небесний. 42. Камера обскура з приладом. 43. Готовальня. 44. Геометричне тіло. 45. Архітектурні креслення: геометричні фігури й обломи. 46. П'єдестали й карнизи Тосканского ордера. 47. Доричного. 48. Іонічного. 49. Коринфского. 50. Римського. 51. Віконця п'яти ордерів. 52. Плани архітектурні. 53. Різні малюнки. Понад цього один екземпляр Порівняльного словника всіх мов і прислівників безгрошово для майбутньої бібліотеки.
        Частина книг куплена за продажними цінами, частина - за двадцять відсотків поступки з карбованця. За шухляди, ціновки, мотузки, за укладання й обшивання. Всего 1493 карбованця 85 копійок²⁰⁸.
        Червня 24 дня того ж 1792 року Катеринославський віце-губернатор Іван Тибекін, що знаходився у той час у Петербурзі, писав Катеринославському губернатору В.В.Коховському про те, що "пребывающий у доклада при Ея Императорском Величестве генерал-майор Василий Степанович Попов "словесно" передал ему о посылке в Екатеринослав четырех учителей народных школ, определенных в Екатеринославскую губернию. Вместе с учителями отправлены четыре ящика книг; извощикам за доставку книг, по уговору следует уплатить 105 руб. на месте, по доставке; договор с извощиками вручен первому из учителей Василию Якубовскому"²⁰⁹.

Іван (Іоган) Бебер

        Після прибуття до міста Катеринослава директор народних училищ Катеринославського намісництва, надвірний радник і кавалер Іван Бебер подав нижченаведене "подання" до Катеринославського Приказу Суспільного Піклування квітня 14 дня 1793 року: "Каковы получил я от господ генерал порутчика и кавалера Петра Ивановича Мелиссино ордер, а от генерал майора и кавалера Василия Степановича Попова письмо о следовании мне в Екатеринославскую губернию для открытия и управления народных училищ, при сем в копиях для надлежащего сведения в Приказ Общественного Призрения препровожаю. Иван Бебер"²¹⁰.
        Що ж таке Приказ Суспільного Піклування, якому директор народних училищ Бебер писав своє подання?
        Про Приказ Суспільного Піклування в Катеринославі першу вказівку знаходимо в ордері князя Потьомкіна 1788 року жовтня 22 дня²¹¹.
        Це фінансово-кредитна, а більш того загальгуманна установа. Вона надавала послуги землевласникам, видаючи їм позички під населені і пустопорожні маєтки чи позички потерпілим від чумні епізоотії, приймала грошові внески на короткі чи на довгі терміни, навіть на вічні часи, сплачуючи відсотки, мала навіть ощадну касу для бажаючих зробити маленькі заощадження.
        Приказ Суспільного Піклування займався також устроєм у місті шкіл, лікарень, богоугодних закладів, аптек, відав сирітськими будинками, призревал підкидьків.
        Управління Приказу було станово-колегіальним під головуванням губернатора, представників від дворянства, купецтва, міщанства й селянства. Від уряду до Приказу призначався, крім того, неодмінний член. Штат Приказу складався з секретаря, бухгалтера, контролера, трьох столоначальників і кількох переписувачів. Обороти за кредитною частиною були дуже значні і доходили до кількох мільйонів карбованців. У Катеринославі в зазначений час Приказ розміщався у дерев'яному будиночку з великим садом, на куті Успенської площі, який принадлев домовласнику П.Т.Волоцькому²¹².
        Природно, що прибулий з Петербурга до Катеринослава директор народних училищ повинен був подати подання до Приказу Суспільного Піклування, як єдиної у той час кредитної установи у місті, що відала між різними справами також й навчально-виховною справою.
        Відкриття головного народного училища в намісницькому місті Катеринославі пройшло 17 квітня 1793 року. Для того була відкрита комісія під головуванням таємного радника П.В.Заводовського при губернаторові В.В.Коховському²¹³.
        Ця подія була дуже важливою у житті Катеринослава, внаслідок чого вона відбулася за особливих церемоній, що притягнули всіх громадян.
        Сімнадцятого квітня, у 10 годин ранку, за попереднім повідомленням від міської поліції всі члени губернських присутствених місць і знатних дворян зібралися у будинку губернатора В.В.Коховського, а від нього у супроводі обох статей дворянства, духівництва, купецтва та інших громадян міста відправилися до призначеного для училища будинку, де всі були зустрінуті директором училища Бебером, членами суспільного приказу й іншими особами. При вході до училищного залу губернатора члени магістрату від імені громадян піднесли йому хліб-сіль. В училищном будинку директором училищ і після нього вчителями були проголошені промови. У той же час директор училищ представив губернаторові дітей, які виявили бажання вступити до народного училища. Спочатку записано було 25 хлопчиків, а з початком навчання вже було 36. На третій день після торжества почалися уроки.
        Після Бебера директорами головного народного училища послідовно були Ф.М.Пугачевський, Т.П.Міщенко і Д.Т.Мізко²¹⁴.
        Перші чотири роки свого існування училище розміщалося у приватному будинку, найманому від Приказу Суспільного Піклування. Але тому що той будинок стояв на горі, вдалині від центру міста і мало пристосований був до училищних потреб, то в 1797 році, на прохання вчителів, звернене до губернатора І.Я.Селецкого, училище переведене було у нижню частину міста, до будинку, який належить Приказу Суспільного Піклування²¹⁵.
        Головне народне училище проіснувало з 1793 року по 1805 рік, коли відкрита була катеринославська гімназія.

Катеринославська класична чоловіча гімназія

        Першим директором гімназії був доктор витончених наук, дійсний статський радник Дмитро Тимофійович Мізко. В історії освіти краю Мізко відігравав велику роль. Біограф Д.Т.Мізко Д.Рябінін говорить, ніби-то Мізко був з австрійських слов'ян²¹⁶. Невідомо, звідки взяті ці відомості, але вже в 1556 році в історії запорізьких козаків відомий був козак Міско Єскович, тобто Михаїле Ёсипович, який під командою знаменитого князя Д.І.Вишневецького, у народній поезії Банди, виступав у походах на поніззя Дніпра проти татар, а потім їздив послом від князя Вишневецького до Москви до царя Івана Васильовича Грізного²¹⁷.
        З 9 листопада 1803 року Д.Т.Мізко був директором народних училищ; з 1805 року директором катеринославської гімназії, у посаді якого залишався до лютого місяця 1831 року. Залишив після себе багато промов, які друкувалися в Харкові.
        Наступником Д.Т.Мізко був Яким Якович Ковалевський.
        1 серпня 1805 року, у присутності місцевих дворян, почесних громадян і представника від Харківського університету професора О.І.Стойковича, місцевого губернатора фон Берга і губернського проводиря дворянства В.І.Шостака професор О.І.Стойкович прочитав "Предварительные правила народного просвещения" та "Соответственные статьи из высочайше утвержденных уставов Харьковского университета и учебных заведений". Після професора О.І.Стойковича виголосив промову директор гімназії Д.Т.Мізко. За директором проголошували промови учителі Федір Петрович Одинець-Заставський французькою мовою, Василь Семенович Якубовський російською і Канжаке французькою. Учитель малювання Репнін підніс представникові від Харківського університету професору О.І.Стойковичу написану ним самим картину у пам'ять цієї події для подання її університетові. На закінчення церемоніалу професор Стойкович прочитав імена вчителів Катеринославської гімназії і при ній повітового училища, призначених Харківським університетом.
        Федір Одинець-Заславський - викладач чистої і прикладної математики і тимчасово французької мови. Крім того, йому ж доручено було через рік викладання введених до курсу наук катеринославської гімназії артилерії та фортифікації (зі збільшенням платні). Далі Василь Якубовський - викладач фізики, російської словесності, початків філософії й латини. Іван Савастьянов - географії та історії загальної і Російської держави, Готліб Конжаке - німецької мови і Федір Репнін - малювання²¹⁸.
        Після читання хор співців проспівав з музикою кант, складений на випадок торжества самим губернатором фон Бергом.
        Торжество закінчилося сніданком, улаштованим гімназією своїм гостям, й обідом, даним тим зборам губернатором з музикою й співом кантів. Ввечері у той же день йшла у малому шляхетному театрі драма "Торжество подяки". Обоє училищних будинки і все місто були два дні иллюминованы. Перед будинком гімназії, крім того, була освітлена прозора картина, що показувала у верхній частині славу, яка тримає у правій руці вензелеве ім'я Олександра I, а у лівій - трубу, що сповіщала благоденство Росії. Осторонь картини були зображені науки у вигляді старої жінки, яка відкривала завісу, з-за якої виднілися таємниці природи. Унизу ж картини представлена одна з 9 муз - муза історії Клио з сувоєм у руці, увінчана лавровим вінком і тримаюча на колінах розкриту книгу, до якої вписані імена просвітителів Росії - царя Петра I, Катерини II і вноситься ім'я Олександра I.
        Для гімназії, за клопотанням директора Д.Т.Мізка, катеринославське дворянство запропонувало свій дерев'яний одноповерховий будинок з прилеглими до нього будівлями на Клубній вулиці, біля Дніпра. Будинок цей не зберігся до нашого часу. На його місці тепер лісові склади і кам'яний будинок купця М.Хреникова.

Імператор Микола І.

        Червня 10 дня 1843 року надішло найвище завердження на будівництво нового будинку для гімназії і шляхетного при ній пансіону. На плані міста Катеринослава він повинен бути, як відзначив власноручно Микола I, на площі проти богоугодного закладу, маючи з лівого боку Преображенский собор, а з правого - пам'ятник Катерині II. Передбачалося, що будинок буде колосальним і буде слугувати окрасою всього міста. На спорудження його передбачалося відпустити 120908 карбованців 60 копійок. У дійсності на нього витрачено 83858 карбованців 97 1/4 копійки. Закінчене воно архітектором Скотниковим травня 29 дня 1861 року²¹⁹.
        У кожному губернському місті, крім гімназії, передбачалося бути ще й духовній семінарії. За відсутністю у тільки що народженому місті Катеринославі якогось будинку для семінарії вона тимчасово була розміщена у місті Полтаві, з Полтави була переведена до заштатного місто Новомиргороду Херсонської губернії, а з Новомиргороду вже була переведена до міста Катеринославу. Засновником Катеринославської духовної семінарії був перший у цій губернії архієпископ Євгеній Булгаріс. Євгеній Булгаріс спершу відкрив у 1777 році в Полтаві при Хрестовоздвиженському монастирі школу для 10 хлопчиків, співців свого хору, і доручив архімандриту Теоктистові навчати їх латині, короткому катехізису, арифметиці, географії та історії. Не задовольняючись такою школою, Євгеній Булгаріс у тому ж році, лютого 4 дні, відправив прохання до Найсвятішого синоду, прохаючи у нього благословіння вже на відкриття єпархіальної семінарії. Не гаючи часу, він став підшукувати у місті й приміщення для майбутньої семінарії. Він зупинив свою увагу на порожньому будинку колишнього малоросійського гетьмана, графа Кирила Григоровича Розумовського, що стояв біля Преображенскої церкви, і звернувся до власника його з проханням відступити той нежилий будинок під семінарію. Граф Разумовский не відмовив прохачу. Однак після ретельного огляду того будинку виявилося, що у ньому не було ні віконниць, ні дверей, ні підлог, ні печей. Для ремонту такого будинку була потрібна значна сума грошей. Але й це не зупинило енергійного Євгенія Булгаріса. Він насамперед взяв позику у Хрестовоздвиженського монастиря; потім звернувся по допомогу до дворян, купців і духівництва; крім того, звернув на училище ще так звані штрафні гроші, що збиралися консисторією²²⁰. Нарешті, збільшенню матеріальних коштів училища й числа учнів сприяло ще й те, що у ньому вчилися не тільки діти духовенства, але й діти дворян і купців: багаті батьки світського звання, віддаючи дітей до училища, іноді робилися кураторами, тобто піклувальниками його, як, наприклад, бунчуковий товариш Петро Паскевич²²¹.
        Тим часом у 1779 році жовтня 27 дня прийшов дозвіл від Найсвятішого синоду на відкриття духовної семінарії, яка повинна була іменуватися Словенською. На утримання її визначалося щорічно з державного казначейства 2000 карбованців.
        Викладання у семінарії почалося у 1780 році. Першими викладачами були протоієрей Іоанн Святайло - грецька мова, священик Григорій Богуповський - риторика і піїтика, Петро Атон - французька мова, професор Лейпцігського університету Шаль - німецька мова та арифметика, відставний поручик фон Роткірх - малювання. До цих наук потім додалися філософія та богослов'я. Викладання йшло латиною.
        З 1786 року місцевому архієрею наказано було іменуватися Катеринославським і Херсонісо-Таврійським, а духовній семінарії - Катеринославською. Вони все ще залишалися у Полтаві. У 1797 році грудня 21 дня вийшов указ Павла I залишити Полтаву, перенести своє місцеперебування до місто Новомиргороду і самому архієпископу іменуватися Новоросійським і Дніпровським.
        Час перебування архієрея і духовної семінарії у Новомиргороді - найважчий й безвідрадний час. По смерті Амбросія Серебреникова призначений був на кафедру катеринославську митрополит Гавриїл Банулеско-Бодоні. Для приміщення митрополита відведений був казеннний будинок, у якому раніш жив генерал Текелій. Багато було турбот, праць й ходінь, щоб знайти в такому заштатному місті, як Новомиргород, приміщення для семінарії, для ректора, лікарні, бібліотеки, куховарні з кухнею і їдальнею.
        Але не встигла семінарія остаточно влаштуватися на новому місці, як їй довелося перебиратися втретє. Наступник митрополита Гавриїла Банулеско єпископ Афанасій Іванов почав клопотатися про переведення архієрейського штату і семінарії з Новомиргороду до Катеринославу. Він писав синоду, що Новомиргород, знаходячись на кордоні єпархії, являє для духівництва велике утруднення: воно повинне їздити туди і заради справ до архієрея, і заради церковнослужительських дітей, що поєднано з великими витратами. До кінця 1803 року турботи єпископа Афанасія увінчалися успіхом: грудня 4 дні найвище затверджена була постанова синоду про перенесення всієї кафедри архієрейської із семінарією і консисторією з Новомиргороду до Катерино славу, на що відпущено було 5000 карбованців. Самий єпископ Афанасій обдарований був саном архієпископа й одержав титул Катеринославського, Херсонського і Таврійського.

Катеринославська духовна семінарія

        Прибувши до Катеринославу, семінарія довго шукала собі місце, де б вона могла схилити свою голову. Те було справжнє блукання семінарії різними шляхами. Спершу вона вселилася до одного з корпусів сукняної фабрики, так званого докторського будинку. Потім перейшла до приватного будинку "дворянського проводиря" П.І. Штерича. Виселена з будинку Штерича, зайняла кілька розвалених будинків казеннної палати та інших присутствених місць. Марно домагалася семінарія одержати необхідну суму грошей то на ремонт призначених їй руїн, то на купівлю цілком придатного для життя вихованців будинку. Це вдалося зробити тільки архієпископу Платонові Любарському після великих турбот й старань. Серпня 31 дня 1874 року в Катеринославі був споруджений власний будинок семінарії, що коштувало 118604 карбованця²²².
        З викладачів семінарії особливу популярність набули як ревнителі освіти дві особи: О.С.Понятовський, який заповідав свій будинок для жіночої гімназії, і Г.Я.Титов, автор "Листів з Катеринослава".
        Чоловіче духовне училище з 1817 року і до 1867 року складало одне із семінарією і розміщалося в тих самих будинках. Потім воно було перетворене на самостійний навчальний заклад за новим найвище затвердженим статутом духовних училищ 1866 року і перейшло до власного будинку²²³.
        Крім семінарії, послідовно, рік за роком, відкривалися інші училища у місті: у 1850 році єврейське училище 1-го розряду; наприкінці 50-х років талмуд-тора; у 1866 році жовтня 1 дня училище для дівиць духовного звання, яке розміщалося на Потьомкінській вулиці; у 1870 році жіноча гімназія, а в 1875 році вересня 26 дня реальне училище.