|
|
Глава ІХ. НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ (1991-2001 рр.) |
|
|
||
|
||
|
||
|
||
|
||
|
||
|
|
Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. відкрило принципово новий етап в житті Дніпропетровська та його мешканців. Розпочався далеко не простий, багато в чому болісний процес осмислення пройденого, самоусвідомлення, самоутвердження. Зроблені перші кроки на тернистому шляху повернення від командно-адміністративної системи до демократії, ринкової моделі господарювання, формування правової держави, громадянського суспільства. Десятиріччя життя в нових умовах - це досить малий відрізок часу, щоб осягнути його з повною глибиною і винести мудрі уроки з такого недалекого, але вже минулого наших співвітчизників. Час - то найкращий, найсправедливіший суддя. Це десятиліття просто приречене бути в центрі постійних і ретельних досліджень. З часом відбудеться акцентування пріоритетів, з'являться чітко визначені наукою періоди, етапи, стадії, фази. Проте, на жаль, так само невмолимо втратиться живий пульс суспільних настроїв, свіжість сприйняття означеної доби у масовій свідомості, що вже стане об'єктом дослідження з допомогою усталених, застиглих, статистичних джерел. Сьогоднішнє осягнення тих недавніх подій має свої суттєві переваги і недоліки. З одного боку, це аналіз і фіксація хроніки, фактів безпосередньо з "місця подій", а з іншого - досить суб'єктивне бачення, пронизане прагненням уникнути ідеологізації та політизації, всього, що називають "історичним романтизмом", несумісним із справжньою наукою історії. Події 19-21 серпня 1991 р. у Москві, пов'язані зі спробою створення антиконституційного вищого органу державної влади та управління - ГКЧП і введення режиму надзвичайного стану на території СРСР, мешканці Дніпропетровська зустріли насторожено, але якихось акцій на підтримку тих чи інших сил не було. Позиція партійної і радянської влади як області, так і міста виглядала вичікувальною. Певний вплив на настрої людей справила заспокійлива промова-звернення Голови Верховної Ради України Л.М.Кравчука. Неоднозначною була й реакція на заборону Президію Верховної Ради України діяльності Компартії України.  Та поволі приходило розуміння того, що місто живе вже в новій державі, а відтак, люди звикали й до нової організації влади. Реальні владні важелі від партійних органів перейшли до виконавчих комітетів міської та районних рад. У цей переломний момент міську владу очолювали В.Г.Яцуба і В.П.Пустовойтенко. Активізувалось суспільно-політичне життя у Дніпропетровську восени - на початку зими 1991 р., коли бурхливо проходила виборча президентська кампанія, підготовка та проведення 1 грудня всеукраїнського референдуму з легітимації Акту незалежності. Сумнівів щодо підтримки цього історичного документа та обрання Л.М.Кравчука Президентом у більшості дніпропетровців не було. Незабаром почалося сходження нової генерації дніпропетровських керівників до вершин владного олімпу в суверенній Україні. Призначення на високі урядові посади Л.Д.Кучми, В.П.Горбуліна, В.П.Пустовойтенка, В.Г.Яцуби, Л.В.Деркача, Л.В.Бородича, В.О.Кузнєцова та ін. помітно зміцнили статус Дніпропетровська як одного з наймогутніших політичних центрів України, що водночас певною мірою сприяло нормалізації ситуації у державі в цілому, яка було дещо похитнулася в результаті антагоністичного протиборства між Сходом і Заходом країни у 1989-1992 рр. Слід зауважити, що місто зовсім не випадково стало справжньою "кузнею" виховання лідерів державного рівня. Та й політологи сходяться в думці щодо закономірності формування такої школи саме в Дніпропетровську. Адже тут представники влади завжди відзначались високою компетентністю у розумінні проблем міста, енергією та наполегливістю у досягненні поставленої мети, у виконанні актуальних завдань міського розвитку. Досвід дніпропетровського керівництва цінний ще й тим, що воно, як правило, вміло й послідовно вирішує специфічні проблеми Дніпропетровська, демонструючи при цьому державницьке мислення, широту бачення перспективних шляхів цивілізаційного поступу. Цікавий факт: у 1990 р. за розпорядженням М.С.Горбачова сектор, що відав питаннями України в оргвідділі ЦК КПРС, провів спеціальне дослідження, яке показало, що 53% кадрового складу української виконавчої влади становили дніпропетровці. У зв'язку з переходом В.П.Пустовойтенка в 1993 р. на роботу в Кабінет Міністрів України головою міськради на альтернативній основі був обраний В.Т.Меркушов. Але вже наступного року на чергових виборах, що вперше проходили за новою схемою - шляхом прямого голосування всіх виборців міста, у жорсткій конкурентній боротьбі впевнено переміг заступник голови міськвиконкому М.А.Швець. Його програма відзначалась багатьма цікавими ідеями та підходами: підтримка недержавного сектора економіки, залучення іноземних інвестицій, акціонування державних підприємств тощо. І місто з вибором не помилилось - до влади прийшов справді вмілий господарник і досвідчений політик, який у складних умовах економічної кризи зумів організувати роботу міської влади таким чином, щоб зберегти економічний потенціал, комунальне господарство міста, створити умови для стабілізації та зростання вже наприкінці 90-х років. Не випадково, що до березневих 1998 р. виборів міського голови міська влада прийшла зміцнілою і впевненою у собі. Попередні чотири роки увінчалися досить відчутними й обнадійливими результатами, що давало моральну перевагу М.А.Швецю над іншими конкурентами й визначило його переможний фінал - він вдруге обирається міським головою обласного центру. Загалом на час перебування на посаді йому вдалося розв'язати чимало гострих проблем життєзабезпечення крупного мегаполісу, стимулювати стабілізаційні процеси в економіці, соціальній сфері, створити сприятливі умови для повномасштабної реалізації будівельної програми тощо.
Дніпропетровці жваво відгукувались на політичні події, що відбувались у країні. Зокрема, 16 квітня 2000 р. вони взяли активну участь у Всеукраїнському референдумі за народною ініціативою, підтримавши курс Президента на прискорення політичних перетворень у державі. Результати голосування, в якому взяли участь 90,4 % від загальної кількості виборців, були такі: "Чи підтримуєте Ви пропозиції про доповнення статті 90 Конституції України новою - третьою частиною такого змісту: "Президент України може також достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо Верховна Рада України протягом одного місяця не змогла сформувати постійно діючу парламентську більшість або у разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів України Державного бюджету України", яка б установлювала додаткові підстави для розпуску Президентом України Верховної Ради України та відповідне доповнення пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України словами: "та в інших випадках, передбачених Конституцією України?" Так - 83,7 %, Ні - 15,5 % "Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканності народних депутатів України і вилученням у зв'язку з цим частини третьої статті 80 Конституції України: "Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані? " Так - 89,4 %, Ні - 9,6 % "Чи згодні Ви із зменшення загальної кількості народних депутатів України з 450 до 300 і пов'язаною з цим заміною у частині першій статті 76 Конституції України слів "чотириста п'ятдесят" на слово "триста", а також внесенням відповідних змін до виборчого законодавства?" Так - 91,1 %, Ні - 8,1 % "Чи підтримуєте Ви необхідність формування двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів Україні і сприяла б їх реалізації та внесення відповідних змін до Конституції України та виборчого законодавства?" Так - 78,5 %, Ні - 20,6 % Звичайно, політичні процеси, що відбувались у Дніпропетровську з 1991 року по 2001 рік, не завжди напряму впливали на повсякденне життя міста, його економічну і соціальну інфраструктуру. Але пошук нових моделей державного управління, ефективних форм місцевого самоврядування був все-таки першочерговою, необхідною умовою проведення економічних реформ. Спокійний ритм трудових буднів іноді порушували масові страйки - чи не найбільш резонансними з них були вчительські виступи квітня-травня 1992 р., коли не працювали майже всі школи міста, та страйки шахтарів і пікетування ними приміщення облдержадміністрації влітку 1998 р. Збурювали громадський спокій й гучні скандали, пов'язані із пограбуванням населення міста сумнозвісними трастами - близько 100 000 жителів міста потерпіли від діяльності таких "фінансових пірамід" як "Український будинок селенга", "Дніпропетровська фінансова компанія" та інших. Завдяки виваженій і обміркованій, але твердій позиції міської влади соціально-політична ситуація в місті не ввійшла в стихійне неконтрольоване русло, як це сталося в багатьох інших містах країни. Цьому значно сприяло і те, що з 1994 року міська влада йшла на відкритий діалог з громадськістю, активно впроваджувала механізми співробітництва та взаємопорозуміння з політичними партіями. Одним з таких механізмів, що вперше в країні був випробуваний в Дніпропетровську, була консультативно-політична рада при міському голові в діяльності якої брали участь всі без винятку політичні сили міста. Завдяки такій позиції вдалося уникнути і гострих конфліктів на релігійній основі - релігійним громадам були повернуті більшість культових споруд, в тому числі Свято-Преображенський собор, лютеранська кирха, синагога та інші.
Безумовно, переважання в структурі промисловості обласного центру важкої її галузі (чорна металургія, машинобудування і металообробка, хімічна і нафтохімічна) суттєво уповільнювало хід економічної реформи. Набагато легше перебудувати й отримати швидкий результат, як показав досвід країн Східної Європи, у легкій промисловості. Між тим, питома вага цієї галузі у вартості продукції відносно усієї промисловості міста складала лише 6,8%. В останні роки (1998-2001 рр.), незважаючи на тяжкий загальний стан економіки держави, у Дніпропетровську почали спостерігатися певні позитивні тенденції, що перетворили місто в активно прогресуючий фінансово-промисловий, науковий і культурний центр України. Відкриття його для іноземних контактів сприяло залученню інвестицій, впровадженню передових технологій і технічних засобів для реконструкції та переобладнання підприємств практично у всіх сферах господарства, й перш за все, у машинобудуванні, на яке припадає майже 40 процентів всього обсягу іноземних інвестицій.
На початку 1999 р. місто вступило у фазу стабілізації. У промисловості забезпечений приріст виробництва за попередній рік на один процент. Обсяги виробництва збільшили вже кожне друге підприємство міста. Відзначалась стабільна робота підприємств "Нижньодніпровський трубопрокатний завод", "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", "Олійноекстраційний завод", "Іста-центр", "Дніпропетровський лакофарбовий завод", "Дніпрошина", виробничого об'єднання "Південмаш" та інших. Особливо наголошувалось, що за останні роки вперше значно зросло (майже на 10 процентів) виробництво товарів народного споживання. Подібна динаміка нарощування темпів промислового виробництва спостерігалася і в наступні роки. Так, за 2000 рік підприємствами міста було вироблено товарної продукції на 6372,3 млн. грн., або на 19,8% більше, ніж у попередньому. Працюючи в умовах економічного експерименту, помітно збільшили обсяги виробництва підприємства чорної металургії, машинобудування, легкої, харчової та деревообробної промисловості. В число провідних увійшли такі підприємства, як "Завод прокатних валків", "Дніпровагонрембуд", "Дніпровський машинобудівний завод". Необхідно підкреслити, що кількісна стабілізація економіки міста супроводжувалась відчутними якісними зрушеннями, структурними і технологічними змінами. Вдалося нарешті подолати недолік попередніх років, коли іноземні кредити і держбюджетні асигнування спрямовувались на закупівлю палива та інших видів енергії, взагалі латання численних "дірок" в економіці, що призводило до елементарного "проїдання" коштів й не спрацьовувало на кінцевий результат, на перспективу. З кінця ж 90-х років на підприємствах Дніпропетровська набирають темпи процеси технологічної модернізації виробництва. Приміром, ВАТ "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" впровадив у виробництво вакуумну обробку сталі, що дозволило вийти на рівень світових стандартів за якістю вироблюваного металу. На комунальному підприємстві "Сантехмонтаж" розробили і почали застосовувати нові технології емальованого покриття труб. Новий комплекс з очистки та фасування соняшникової олії запущений на олійноекстраційному заводі, а на вагоноремонтному - з урахуванням найсучасніших науково-технічних здобутків була докорінно реконструйована технологічна лінія по ремонту вагонів. Вперше в Україні були створені нові технологічні лінії з виробництва магістральних електровозів в науково-промисловому об'єднанні "Електровозобудівний завод". Аналогічні реконструктивні роботи були здійснені на широко відомому своєю продукцією меблевому заводі "Прогрес". Технологічна модернізація охопила й інші підприємства міста. Означені паростки свіжого подиху перетворень важко переоцінити - адже саме технологічна модернізація є основою відродження вітчизняної промисловості та економічного зростання в цілому. Значна частина технічних нововведень на підприємствах міста здійснюється за рахунок іноземних інвестицій. Це розширює фінансові й технологічні можливості економіки міста. Пожвавлюються і процеси внутрішнього інвестування виробництва, хоч у цій сфері ще залишається чимало юридичних та організаційних завад, відчувається недосконалість законодавчої бази. Позитивні тенденції в розвитку промисловості міста були закріплені й на початку 2001 року. За перший квартал приріст у чорній металургії становив 25,9%, машинобудуванні - 11%, хімічній промисловості - 2%. Лідерами серед підприємств машинобудівного профілю лишаються "Південмаш", "Дніпроважмаш". Виробниче об'єднання "Дніпрошина" дає близько 75% республіканського випуску шин для сільськогосподарських машин, 100% - для мотоциклів та моторолерів, понад 50% - для вантажних автомобілів. На заводі ім. Петровського досягнуто рекордний результат в доменному і прокатному виробництві. Обсяг товарної продукції виріс на 37%. В цілому по місту зросли реальні доходи працівників. Разом з тим, все ще не вдалося подолати диспропорційні перекоси в оплаті праці на різних підприємствах. Здавалося б на перший погляд, що середній рівень зарплати в промисловості на 1 березня 2001 р. виглядає вельми пристойно, складаючи 445,5 грн. Проте у паливній галузі вона досягла 617 грн., а в машинобудуванні - всього 270 грн. Ще нижчим залишається цей показник у громадському харчуванні, в освіті і культурі. Помітним явищем в економіці Дніпропетровська, як свідчення перших реальних результатів її реформування, стало стійке і неухильне розширення частки приватного сектора, насамперед в торгівлі і сфері обслуговування, де сьогодні зайнято понад 75 тис. чоловік. Нові обрії перед народним господарством міста відкрилися у зв'язку з виданням Указу Президента України від 27 січня 2000 р. "Про заходи щодо розвитку базових галузей економіки в Дніпропетровській і Донецькій областях". Поки що рано, звісно, підсумовувати здобутки, отримані під впливом дії Указу. Ясно одне: його поява цілком закономірна і своєчасна, враховуючи значущість економічного потенціалу Дніпропетровщини та Донбасу для держави. А досвід регіональної співпраці уже починає давати позитивні плоди. Зміцнюються прямі економічні зв'язки між підприємствами, втілюються у життя оригінальні спільні проекти та програми, знімаються зайві бюрократичні перепони у розвитку контактів виробничників. Дніпропетровськ був і залишається чи не найпотужнішим у світі центром по виробництву ракетно-космічних систем та апаратів. Надії на відродження цього надзвичайно перспективного для України та міста напрямку господарської і наукової діяльності справедливо пов'язуються із визнаними флагманами галузі -"Південмашем" й КБ "Південне". Важливу роль у забезпеченні їх стабільного і динамічного функціонування, нарощування масштабів і темпів освоєння нової техніки відіграють Закон України "Про космічну діяльність" від 15 листопада 1996 р. і загальнодержавна космічна програма на 1998-2002 рр., розроблена Національним космічним агентством України в 1997 р. за активної участі дніпропетровських вчених та виробничників. Ця програма вже дала конкретні результати. 28 березня 1999 р. в районі екватора з морської платформи було здійснено перший успішний запуск української ракети "Зеніт" у рамках міжнародного консорціуму "Морський старт", чим започатковано практичну реалізацію безпрецедентного за технічними вимірами проекту. В ньому були використані новітні технології, винайдені й упроваджені передовими, всесвітньо відомими аерокосмічними компаніями "Боїнг" (США), "Енергія" (Росія), "Кварнер" (Норвегія) та дніпропетровськими ВО "Південний машинобудівний завод" і КБ "Південне" ім. М.К.Янгеля. Таким чином, саме у провідному секторі науково-господарського життя нашого міста й було, образно кажучи, зроблено справжній технологічний прорив у XXI століття, наочно продемонстровано і неабиякі творчі можливості українських вчених, конструкторів, виробничників, і вагомі кроки по шляху модернізації вітчизняної економіки. Останнім часом Дніпропетровськ набув також статусу великого фінансового центру України. У місті працюють філіали всіх державних банків, найбільші комерційні банки - "Кредит-Дніпро", "Приватбанк", "Аваль", та ін. Банки беруть активну участь у приватизаційних процесах, реструктуризації народного господарства, ініціюють залучення іноземних інвестицій у передові технології. Так, на початок 2000 р. 46 країн світу направляли свої кошти в 34 галузі міського господарства. Кредити в національній валюті, надані комерційними банками міста, складають понад 12% від загальноукраїнської суми кредитних вкладів.
Проте найпомітнішою подією 90-х років було, звичайно, спорудження першої лінії дніпропетровського метрополітену довжиною 7,76 км з шістьма станціями. Пусковий комплекс цієї лінії здали в експлуатацію 5 травня 1995 р., а 29 грудня з участю керівництва держави на ній було урочисто відкрито регулярний рух пасажирських поїздів. Метро докорінно змінило транспортну інфраструктуру міста. Високий рівень архітектурного й художнього оформлення, застосування довговічних матеріалів доповнюють і прикрашають ансамблі вулиць та площ.
Очевидно, не буде перебільшенням сказати, що саме останні новобудови міста, а також реалізація програми відтворення історико-архітектурної та культурної спадщини, перші ознаки стабілізації економіки міста дали підстави незалежним експертам визнати Дніпропетровськ у 1996 р. лауреатом Української загальнонаціональної премії в номінації "Місто року", а згодом назвати М.А.Швеця кращим мером України. Дніпропетровськ, вступаючи в нове тисячоліття, підтвердив статус міста славних традицій, вміння розв'язувати найскладніші проблеми, концентрувати зусилля на ключових, пріоритетних напрямках соціально-економічного розвитку, здобувати трудові перемоги. Ще один міст - як у прямому, так і в переносному значенні - було перекинуто у XXI ст. напередодні Нового року - 21 грудня 2000 р. В цей день був урочисто відкритий Південний міст через ріку Дніпро - перший об'єкт такого масштабу, побудований в нашій країні за роки незалежності. Крім введення нових об'єктів, значно збільшився обсяг реставраційних робіт. Стимулюється робота по збереженню архітектурних пам'яток, продовжується докорінна реконструкція центральних вулиць міста. Споруджуються нові житлові комплекси оригінальної архітектури.
Впродовж останніх років помітно стабілізували роботу комунальні служби міста. Активно впроваджуються нові технології в тепло-водозабезпечення, теплокомунікації, ремонт автошляхів, утилізацію сміття, тощо. Практично вирішена донедавна складна для мегаполісу транспортна проблема. Ще пам'ятний для більшості жителів міста "комунізм" на громадському транспорті, свого часу призвів, по суті, до паралічу міста. Цілеспрямовано здійснюються комплексні заходи щодо забезпечення надійності роботи міськелектротранспорту. На вулицях Дніпропетровська з'явились приватні "маршрутки", за допомогою яких багато в чому була знята гострота транспортної проблеми. Завдяки поступовій економічній стабілізації стало можливим всерйоз зайнятися й розв'язанням давно назрілих соціальних питань. Дніпропетровську в числі перших регіонів України вдалося ліквідувати ганебну проблему невиплати зарплати працівникам бюджетної сфери та пенсій ветеранам праці.
Дніпропетровськ зберіг у 1990-ті роки статус великого наукового, освітнього і культурного центру України. У місті розташовані й успішно діють два академічні інститути НАН України, 43 науково-дослідних, конструкторських і експериментальних підрозділів на промислових підприємствах. Загалом науково-дослідницькою роботою займаються близько 15 тис. чоловік, в тому числі майже 600 докторів і 5 тис. кандидатів наук. Практично зупинився негативний процес відтоку наукових кадрів за кордон. Місто залишається головним освітнім центром області. Тут працює 13 із 17 вищих навчальних закладів Дніпропетровщини - чотири університети, шість академій, три інститути. Найвідоміші з них, діставши загальнодержавне та міжнародне визнання за вагомі здобутки у розвитку національної освіти і науки, отримали статус національних - університет, гірнича та металургійна академії. 5-6 грудня 1998 р. як всеукраїнську подію, що відбулась за участю Президента України Л.Д.Кучми, було відзначено 80-річчя Дніпропетровського національного університету, а через рік - 100-річчя Національної гірничої академії України. Восени 2001 р. виповнюється 50 років знаменитому університетському фізтеху. Це перший в Україні спеціалізований навчальний підрозділ для підготовки фахівців - ракетобудівників. За час свого існування він дав путівку у велике життя майже 20 тисячам своїх вихованців, в тому числі цілій плеяді уславлених конструкторів, організаторів ракетно-космічної галузі, вчених, визначних політичних і громадських діячів, які плідно працюють в Україні, Росії та інших країнах СНД. Серед них - Президент України Л.Д.Кучма, голова Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу В.П.Горбулін, генеральний директор Національного космічного агентства України О.О.Негода, генеральні конструктори С.М.Конюхов, Ю.П.Семенов, А.К.Недайвода, керівники виробничих об'єднань Ю.С.Алексєєв ("Південмаш"), О.О.Макаров ("Укркосмос"), директор Інституту технічної механіки НАН України академік В.В.Пилипенко та багато інших. У 2001 р. у вузах Дніпропетровська навчається понад 80 тис. студентів фактично з усієї існуючої в Україні номенклатури найсучасніших спеціальностей. Збережена мережа середніх загальноосвітніх закладів, відроджені такі незаслужено забуті їх типи, як ліцеї, гімназії. На базі кращих з них з'явились і нові - навчально-виховні комплекси гуманітарного профілю. Низка середніх освітянських структур створена в системі вищої школи. Так, при Національному університеті функціонують унікальні заклади, відомі далеко за межами України - ліцей інформаційних технологій і фізико-математичний ліцей, учні яких неодноразово перемагали на престижних всеукраїнських та міжнародних олімпіадах, конкурсах, а при Гірничій академії - українсько-американський ліцей.
Дніпропетровці по праву пишаються своєю багатою і невмирущою духовною скарбницею, широкою мережею закладів культури, в діяльності яких все частіше лунають українські мотиви, дедалі повніше виявляється домінантна риса нашого сьогодення - національне відродження. Гордість міста - театри ім. Шевченка, ім. Горького, опери та балету, юного глядача, Дніпропетровський театр одного актора. Дніпропетровськ став привабливим містом для гастролерів не тільки з різних куточків України, а й з так званого ближнього та дальнього зарубіжжя - зірок світового рівня, бо тут є багато справжніх цінителів артистичної майстерності й немало процвітаючих підприємств та установ, що можуть здійснювати меценатство для підтримки духовності та культури. Завдяки підтримці банку "Кредит-Дніпро" в Дніпропетровську виступали світові зірки - "Віртуози Москви", театр ЛЕНКОМ та інші. Завдяки наполегливості ентузіастів і в першу чергу настоятеля Свято-Преображенського собору о. Ярослава, широку відомість в Україні набув щорічний фестиваль християнських піснеспівів "Від Різдва до Різдва". Задоволенню зростаючих національно-культурних потреб дніпропетровців та численних гостей міста слугує також плідна діяльність наших музеїв, передусім історичного та художнього.
Дніпропетровськ активно освоює найсучасніші засоби зв'язку - тут зосереджені найкрупніші в Україні оператори мобільного зв'язку, Інтернет провайдери, радіо та телекомпанії. Ровесником незалежності України є міська студія телебачення ("34-й канал"), яка 25 травня 2001 р. відзначила своє десятиріччя. З перших років незалежності України Дніпропетровськ голосно заявив про себе у світі й завдяки успіхам спортсменів нашого міста. У 1994 р. олімпійською чемпіонкою з фігурного катання стала Оксана Баюл. У 1996 р. на Олімпійських іграх в Атланті три золоті, дві срібні і одну бронзову медалі вибороли дніпропетровські атлети Ігор Матвієнко, Євген Браславець, Інеса Кравець, Інна Фролова, Ліна Мифтахутдінова, Руслана Таран. В 2001 р. футбольний клуб "Дніпро", після тривалої перерви знов підняв престиж дніпропетровського футболу, ставши бронзовим призером першості України. З 1996 року у Дніпропетровську щорічно влаштовується міжнародний турнір з волейболу серед ветеранів на Кубок Президента України.
Своєрідною віхою в історії міста стала XXI сесія міської ради XXIII скликання, на якій 13 червня 2001 року було прийнято один з перших в історії незалежної України і перший в історії міста Статут територіальної громади. 20 червня 2001 року на засіданні міської ради в урочистій обстановці начальник Дніпропетровського обласного управління юстиції Є.Г.Шаніна вручила свідоцтво №1 про реєстрацію Статуту і міський голова І.І.Куліченко передав на довічне збереження в Дніпропетровський історичний музей директору музею Н.І.Капустіній примірник Статуту з підписами депутатів міської ради, які його прийняли. У своєму виступі міський голова підкреслив, що прийняття статуту є важливим кроком на шляху розвитку місцевого самоврядування, буде сприяти процесам економічної та політичної стабілізації. Історія міста продовжується і ще багато яскравих сторінок буде вписано в неї людьми, які з гордістю відчувають свою єдність з Дніпропетровськом. Нове покоління, спираючись на славетну історію міста металургії та машинобудування, науки та культури, центру ракетно-космічної індустрії, зберігає і примножує його досягнення і традиції. Дніпропетровськ впевнено крокує в авангарді українського державотворення, процесів стабілізації, демонструючи яскравий взірець справжнього патріотизму, громадянської зрілості та злагоди в ім'я національного відродження, розквіту та процвітання нашої Вітчизни.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Булавка Г.І.
Екатеринослав - Днепропетровск: этапы становлення города //Грані. - 1998. -
№2(2). 2. Іваненко В.В., Кавун М.Е. Катеринослав - Дніпропетровськ: віхи історичного поступу //Грані. - 2001. - №1(15). 3. Куличенко И.И., Сурмин Ю.П. Устав как эффективный инструмент решения городских проблем //Грані. - 2000. -№5(13). 4. Програма розвитку міста “Дніпропетровськ 2010: стратегія зростання” /Куличенко І.І., Сурмін Ю.П., Наврузов Ю.В., Шаров Ю.П. - Дніпропетровськ, 2000. - С. 87. 5. На службе городу: Хроника. - Днепропетровск, 1997. 6. Швец Н.А. Днепропетровск 2000: проблеми развития большого города //Грані. - 1998. - №2(2). 7. Швец НА. Программа "Украина-2010" и перспективи развития Днепропетровска //Грані. - 1999. - №1(3). |
Назад