Пектораль

        Загальна характеристика, технічні дані й техніка виготовлення.

        Загальна конструкція.
        Прикраса являє собою правильний круг діаметром 30,6 см, що Моє вигляд майже замкнутого півмісяця (рис.1, 2). Вага її 1145 г, всі деталі виготовлено із золота. Основу виробу становить каркас, виготовлений з чотирьох дугоподібних пустотілих трубок у вигляді джгута, що з'єднуються між собою з обох кінців у орнаментованих обоймах. За допомогою штифтів каркас з'єднано із застібками, які в свою чергу складаються із заправленої в обойми плетінки та пустотілих штампованих наконечників.

Рис.1. Пектораль з чоловічого поховання кургану "Товста могила".
І тис.до н.е.
Загальний вигляд.

        Основне поле пекторалі трубками каркаса поділено на три півмісяці загальною висотою посередині 12 см. Нижній і верхній з них заповнено впаяними скульптурними сценами, середній - суцільною золотою платівкою, на якій закріплено складний рослинний візерунок із скульптурними фігурками птахів по ньому. Верхня трубка каркаса разом з наконечниками утворює у верхній частині виробу круг діаметром 17 см для одягання на шию. Ззаду пекторалі, зав'язувалась, напевно, за допомогою ремінців, що пропускалися через припаяні до наконечників кільця.
        Прикраса місцями пошкоджена ще до схову в могилу. Внаслідок обвалу останньої вона дещо деформувалася і зазнала нових пошкоджень.

        Каркас.
        Трубки, що становлять основу виробу, мають вигляд перекрученого джгута, поглиблення на їх поверхні заповнено псевдозерню. На місцях деформації добре помітно, що стійки трубок платівчасті й розділені спіральними жолобками.
        Кожна наступна трубка, рахуючи знизу, тонша від попередньої, разом з тим всі вони потоншуються під середини до кінців. Діаметр нижньої трубки посередині 1, біля кінців 0,7 см; другої - 0,7 і 0,5 см, третьої - 0,7 і 0,4 см; четвертої - 0,4 і 0,3 см. Неоднакова й ширина окремих ланок джгута як на різних трубках, так і на кожній з них - подібно до товщини самих трубок до кінців вони стають вужчими. На нижній трубці ширина ланки посередині дорівнює 0, 4 см, поблизу кінців - 0,25, на другій - 0,3 і 0,2, на третій - 0,25 і 0,15, на четвертій - 0,18 і 0,12 см. У повній відповідності з товщиною ланок джгутів знаходиться і товщина псевдозерні між ними - вона потоншується знизу догори на трубках і до кінців кожної з них.
        Спіраль першої і другої трубок закручено знизу догори ліворуч, третьої і четвертої - праворуч. Відстань спіралі кожної трубки складається з шести опуклих ланок. Природно, що вона змінюється в залежності від ширини ланок.

Рис.2. Пектораль з чоловічого поховання кургану "Товста могила".
Зворотний бік.

        Щодо техніки виготовлення трубок можна припустити, що спочатку на лист наносилися шість поздовжніх жолобків, які звужувалися до кінців, потім він скручувався і спаювався. Виготовлення трубок шляхом паяння окремих опуклих ланок здається менш вірогідним. Послідовність заповнення поглиблень між лайками джгута псесдозерню могла бути неоднаковою. У зв'язку з цим цікаво зазначити, що з лівого боку на верхній трубці в деяких поглибленнях псевдозернь протягом 5-7 см відсутня. Це наводить на думку, що її напаювали після згортання трубки - на листі цей дефект було б помічено і ліквідовано.
        В тих місцях, де псевдозернь відслоїлася від трубок, добре помітно, що вона являє собою суцільний поперечно гофрований дріт. Встановити техніку його виготовлення візуально неможливо.
        На зворотному боці другої трубки є кілька дрібних дірочок, появу яких можна пояснити пропалюванням її стінок під час паяння. Проте деякі з них мають правильну округлу форму і зовні оконтурених характерним потовщенням, ніби отвори зроблено проколом зсередини. Конструктивне призначення цих проколів не з'ясовано.
        Поверх нижньої трубки припаяно невисокий швелероподібний бордюр. Середню його частину оздоблено поздовжнім рядом виконаних у литві он, опущених вершинами донизу. Бортики бордюру зверху і знизу утворено ланцюжками псевдозерні Бордюр припаяно до кожної ланки трубки. Висота його близько 4 мм, висота заповненої овами середньої частини і ширина по 2 мм.

        Обойми і наконечники (рис. 3, 4).

        Обойми для кріплення кінців трубок каркаса мають вигляд звужених догори трапецій висотою 2,1 см і шириною внизу 3, вгорі 2,4 см. Товщина обойм 0,75 - 0,95 см. Вони згорнуті з орнаментованої платівки і із зворотного боку з'єднані золотою штабкою такої самої висоти без орнаменту. Краї платівки накладено на штабку зверху і спаяно з нею. Ширина розриву платівки внизу 1,6, вгорі 0,9 см.
        З лицьового боку трубки каркаса припаяні до нижнього краю обойми, із зворотного - вдавлені в неї, платівка середнього ярусу припаяна.
        Орнамент обойми виконано напайкою тонкого золотого дроту. Основну частину платівки, шириною 1,4 см, орнаментовано рядом схематизованих квіток, що чергуються з одинадцятипелюстковими пальметками, з'єднаними з квітками знизу закрученими врізнобіч вусиками. Нижче ярусу з квітками поміщено поясок звернутих вершинами догори ов, окреслений зверху і знизу простими і перевитими у вигляді мотузки дротинками. Верхній і нижній краї обойм оздоблено ланцюжками порівняно крупної исевдозерні.
        З торця обойму запаяно золотою платівкою, до якої по краях припаяно дві платівчасті петлі. Разом з такою самою петлею нижньої обойми застібки вони становлять тричленні завіси, з'єднані круглим у перетині стрижнем з розклепаними торцями. Ширина зовнішніх петель завісів по 0,65 см, середньої 0,8, діаметр близько 0,5 см. Товщина стрижня 0,25 см. Застібки вільно обертаються навколо нього на 180°.
        Застібки складаються із золотої плетінки, заправленої з обох боків у обойми, та пустотілого штампованого наконечника у вигляді лев'ячої голови з кільцем у пащі, нерухомо спаяного з верхньою обоймою плетінки.

Рис.3. Наконечник пекторалі.
Вигляд зверху.

        Нижня обойма прямокутна в плані, знизу запаяна платівкою, зверху в неї заправлено нижній кінець плетінки. Висота обойми 0.7 см, ширина 2,8, товщина 0,5 см. Вона згорнута з суцільної платівки і спаяна, ймовірно, на одній з граней, проте сліди спаю загладжені так, що помітити їх неозброєним оком неможливо.
        Середня частина обойми орнаментована концентричним пояском паростків аканфа, що складається з восьми закручених спіраллю вусиків. У місцях відгалуження кожного з них поміщено по вузькому стрілчастому листку з ребром посередині, а поверх вусиків - по короткому відростку і листку з овального обідка. Крім стрілчастих листків, всі контури візерунка напаяно з тонкого дроту у вигляді дрібної псевдозерні. Зверху і знизу візерунок обмежено концентричними обідками з двох горизонтальних простих ліній і ланцюжка псевдозерні між ними. В нижній частині обідок напаяно по краю обойми, у верхній - на 1 мм нижче від нього.
        Плетінку виготовлено складним плетінням з тонкого золотого дроту. Згинається вона лише в площині пекторалі, тобто поздовжньо. Спосіб закріплення її в нижній обоймі не простежується, ймовірно, вона тут припаяна. З верхньою обоймою плетінку з'єднано плоским золотим стрижнем, що протикає вузькі сторони обойми і саму плетінку. Один із стрижнів був зламаний в давнину і загубився, другий залишився на місці. Кінці його загнуто донизу. Внутрішній кінець розклепано у формі лопатки. Довжина плетінки між обоймами 1 см, ширина 1,7, товщина близько 0,5 см.
        Верхня обойма плетінки також прямокутна в плані і виготовлена так само, як і нижня. Висота її 1,1 см, ширина 1,8, товщина 0.5 см. Верхній край обойми нерухомо спаяно з наконечником. Орнамент обойми становлять ті самі схематизовані квіти і пальметки, з’єднані знизу вусиками, що й на обоймах кінців каркаса пекторалі, лише пальметки тут дев'ятипелюсткові. Орнаментальний поясок, як і на нижній обоймі плетінки, нанесено вкругову. Знизу він підкреслений обідком з двох простих дротяних ліній та ланцюжка псевдозерні між ними, зверху - обідком псевдозерні і простою лінією, вище якої йде концентричний ланцюжок крупнішої псевдозерні, що опоясує лев'ячу голову наконечника.
        Наконечник сильно сплощений, пустотілий. Верхню його частину відштамповано в горельєфі, до якого знизу припаяно неорнаментовану платівку. Сліди припаю майже непомітні. Довжина головки 2,5 см, ширина близько 2,2, товщина 1 см. Голову з розкритою пащею відтворено без нижньої щелепи. На верхній губі по обидва боки від носа зображено вуса. Ніс зверху покритий трьома горизонтальними зморшками, над якими знаходяться виразні надбрівні дуги. З лоба на ніс між ними йде довга вертикальна зморшка. Лев з люттю дивиться прямо перед себе. Очі його оточені товстими повіками, хижі зіниці зроблено у вигляді гострих ямок.

Рис.4. Наконечник пекторалі.
Вигляд збоку.

        Лоб звіра чітко оконтурений гривою, переданою великими пасмами, розміщеними в чотири яруси з поздовжнім проділом посередині, від якого пасма відхиляються ліворуч і праворуч. Вуха у вигляді великих скручених листків щільно притиснуті до голови. Внутрішню поверхню задньої їх частини розморожують горизонтальні лінії.
        Кільця, за допомогою яких пектораль зав'язувалася на потилиці, зроблено у вигляді петель, паралельні кінці яких розклепано і припаяно знизу до платівки під голівкою. Коли дивитися на голівку зверху, відсутність нижньої щелепи зовсім не помічається, навпаки, складається враження, що лев тримає кільце у вищиреній пащі. Зовнішній діаметр кілець 1 см, товщина дроту, з якого вони виготовлені, близько 1,5 мм. Права голівка сильно пошкоджена - лоб лева вм'ято в середину горельєфа.

        Основне поле.

        Яруси основного поля пекторалі зменшуються догори. Середній являє собою суцільну золоту платівку, припаяну в кількох місцях зверху і знизу до трубок каркаса із зворотного боку. На місцях припаю поміщено короткі золоті стриженьки, що зміцнювали його. Пайку і в цьому і в інших випадках робили золотом. Ймовірно, внаслідок обвалів у гробниці, в нижній лівій частині платівка відстала від каркаса і під впливом пружинної дії останнього між ними утворилася широка щілина. Припай зруйнувався також в багатьох інших місцях.
        Нижній і верхній яруси заповнено горельєфними композиціями. На першому з них вони представлені звіриними мотивами, на другому - сценами з життя скіфів. Кожну фігурку і кожну річ було відлито окремо, а потім, ймовірно, дороблено карбуванням. Більшість фігурок являють собою половинну скульптуру, проте деякі з них представлені майже повною (насамперед фігурки людей). Майже на всіх скульптурках із зворотного боку посередині є плавна заглибина, зроблена, ймовірно, з метою економії золота або полегшення прикраси (рис. 2). Всі найдрібніші деталі скульптури виконано в литві. Про мінімальну ручну їх доробку свідчить довершеність всіх деталей із зворотного боку скульптурок.
        Кожну фігурку припаяно до каркаса. У більшості випадків припай непомітний, але місцями, переважно там, де фігурка трохи не діставала каркаса, він досить грубий, іноді навіть псує естетичне враження від композиції. Перед пайкою фігурки міцно прикручувались до каркаса топким золотим дротом, гранчастим у перетині. Невеликі його відрізки збереглися випадково припаяними на зворотному боці деяких скульптурок та каркаса. Один з них, досить довгий, залишився навіть з лицьового боку (на щелепі оленя з нижнього ярусу).

        Художні композиції.

Нижній ярус.

Сцени боротьби звірів пов'язані між собою лише тематично, у композиційному підношенні розпадаються па ряд окремих сюжетів. Іноді вони пов'язані між собою конструктивно, частково перекриваючи одна одну, іноді стоять відокремлено.
В центрі композиції знаходяться три сцени боротьби коня з двома грифонами. Па правій (група І) кінь ще тримається на ногах, на лівій уже впав і відбивається від грифонів лежачи (група II), на середній - повністю придавлений ними (група III). Праворуч від цих сцен леопард (?) і лев нападають на дикого кабана (група IV), ліворуч - на оленя (група V). Далі до кінців ярусу поміщено собаку, що женеться за зайцем (праворуч - група VI, ліворуч - група VII), перед яким сидять двоє звернутих головами один до одного коників-стрибунців (групи VIII та IX).

Рис.5. Нижній ярус пекторалі.
Сцени битви коня з грифонами:
Група І.

        Група І (рис. 5). Як і в решті груп, один з грифонів нападає на коня спереду, другий ззаду. Круп коня піднято догори. Сильно витягнувши голову вперед і схиливши її набік, кіш. з люттю хапає грифона за праву задню лапу. Ноги коня підкошені. Довгий хвіст загинається від болю під черево, грива звисає з шиї наліво, ніздрі сильно роздуті.
        Грифон, що напав на коня ззаду, стоячи на лівій задній лапі й упираючись правою в коліно коня, обхопив передніми лапами його за круп і довбає в бік. Як і в решти грифонів, розпущені крила підняті догори, шия перекручена. Довгий закручений хвіст замість китиці закінчується потовщенням.
        Другий грифон так само стоїть па одній задній лані, за другу його ухопив кінь. Чудовисько намагається звільнитися від нього, тягнучись дзьобом через праву передню лапу, що знаходиться на гриві коня, до його морди.

Рис.6. Нижній ярус пекторалі.
Сцени битви коня з грифонами:
Група ІI.

Група II (рис. 6). Грифон, що нападає на коня ззаду, упирається правою задньою лапою в круп останнього і, схопивши передніми за спину, довбає у загривок. Друге чудовисько стоїть на витягнутих задніх лапах, обхопивши коня за шию, і також довбає його в загривок з другого боку. Кінь напівсидить на крупі, спираючись на витягнуту ліву передню ногу, права, зігнута в коліні й злегка піднята догори, висить в повітрі. Трохи схиливши голову праворуч, кінь хапає переднього грифона за лану вище коліна. Задні ноги і хвіст знаходяться під животом.

Рис.7. Нижній ярус пекторалі.
Сцени битви коня з грифонами:
Група ІII.

Група III (рис. 7). Задній грифон сидить на копі, довбаючи його у загривок. Передній, згорбившись, упирається ланами коневі в йоги і широко розкритим дзьобом хапає його за гриву за головою.

Рис.8. Нижній ярус пекторалі:
Фрагмент центральної сцени битви коня
з грифонами

        Кінь, придавлений грифонами до землі, намагається звільнитися від пих. Зігнута в коліні ліва задня нога знаходиться під животом, права - випрямлена, хвіст піднятий догори. Тварина прагне звестися, з натугою спираючись на передні ноги, але грифон наступив на копито однієї з них, а другу тисне в коліно. Голова коня трохи опущена, рот, з якого випадає язик, широко розкритий, ніздрі роздуті (рис. 8).
        Фігури тварин всіх трьох груп викопані надзвичайно тонко. Під шкірою коней просвічують не лише м'язи і ребра, але й жили. Гриви їх передано довгими хвилястими пасмами, що звисають на звернутий до глядача бік, хвости - менш дрібними, розміщеними колоскоподібно. Дуже скрупульозно виліплено сухорляві ноги тварин з чіткими копитами і різко виділеними бабками, а також напружені голови тварин.
        Грифонів зображено .з гострими закрученими дзьобами і шпичастими гребенями на потилиці. Листкоподібиі вуха стирчать догори. Від них опускається невелика борідка, передана дрібними пасмами. Дрібне пір'я на піднятих крилах трактоване у вигляді звернутих вершинами назад листків, два ряди довгого оформлено насічками па зразок ялинки.
        Група IV (рис. 9). Лев напав на кабана ззаду і, вчепившись лівою передньою лапою йому в стегно, гризе за круп. Очі звіра широко розкриті, хижий ніс в поперечних зморшках. Могутню гриву виліплено об'ємно у вигляді рясних завитків. По ребру передньої лапи і на череві тягнуться смуги густої шерсті.
        Кабан намагається вислизнути з-під лева. Права задня його нога зігнута і знаходиться під черевом, ліва різко витягнута назад, передніми він загрібає під себе. З ледь розкритої пащі стирчать закручені ікла, загривок наїжачений, очі округлилися. Тулуб покрито щетиною у вигляді голчастих пасм. На голові і витягнутому тілі вони нанесені горизонтально, вдало підкреслюючи напрямок руху тварини; на передній лопатці, у відповідності з її становищем, пасма зображені поперек них - адже попереду несподівано з'явився леопард. По шиї, ребру передньої ноги і череву тягнуться пасма короткої густої щетини.

Рис.9. Нижній ярус пекторалі:
Сцена нападу лева і леопарда на дикого кабана
(Група ІV).

Прилігши на витягнуті передні лапи, леопард збирається плигнути на кабана спереду. Довгий хвіст з китицею на кінці лежить долі між задніми ногами. З вищиреної пащі стирчить довгий язик, вуха підняті догори. Тіло звіра вилискує, під шкірою переливаються тугі м'язи, на шиї під бородою тягнеться досить товста складка. Шкіра покрита округлими плямами, вибитими дрібними крапками.

Рис.10. Нижній ярус пекторалі:
Сцена нападу лева і леопарда на оленя
(Група V).

Група V (рис. 10, 11, 12). Образи леопарда і лева передано такими самими засобами, як і в попередній сцені. Стоячи па трьох лапах з притиснутим до черева хвостом і тримаючи оленя однією передньою, лев вгризається йому в круп. Леопард також тримає тварину за лопатки і, вигнувшись, перегризає їй шию. Хвіст піднято догори, хижі очі з гострими зіницями дивляться прямо на глядача.
Олень подався крупом назад і ледь тримається на підкошених ногах. Голова його з прямою шиєю різко закинута догори, гіллясті роги притиснуті до спини. Рот тварини розкритий в передсмертній агонії, язик висунувся з нього, око закотилося, короткий хвіст притиснутий до крупа. Шкіра оленя в коротких подвійних насічках, що імітують плями чи пасма шерсті.

Рис.11. Нижній ярус пекторалі:
Фрагмент сцени нападу лева і леопарда
на оленя
Вигляд знизу.

Рис.12. Нижній ярус пекторалі:
Фрагмент сцени нападу лева і леопарда на оленя
Вигляд збоку.

В обох останніх сценах майстер не справився із правильним розміщенням груп на відведених для них ділянках ярусу: фігурки леопардів і оленя розміщено значно нижче верхньої труски каркаса, чим певною мірою порушено загальну гармонію композиції. Проте художник сміливо порушив її на догоду гармонії всередині кожної з груп, компенсувавши недостатність мас збільшенням енергії руху.

Рис.13. Пектораль:
Фрагмент правої сторони.

Група VI (рис. 13). Трохи піднявши гостроморду голову з настовбурченими вухами і підвівши назад довгий хвіст, собака біжить за волохатим зайцем з куцим хвостом і довгими, спрямованими назад вухами. Незважаючи на зменшені розміри фігурки, тіло собаки відтворено надзвичайно пластичне, зайця - біліли узагальнено. Собака досить сухорлявий, з підтягнутим животом, з-під лискучої шкіри просвічують гострі ребра, шерсть зайця трактована рідкими пасмами.

Рис.14. Пектораль:
Фрагмент лівої сторони.

        Група VII (рис. 14). Собаку і зайця зображено в тих самих позах, що й праворуч. Піднята права передня нога собаки зігнута. Заєць менш волохатий, ніж в попередній сцені, вуха його майже притиснуті до спини.
        Групи VIII і IX (рис. 13, 14). Коники-стрибунці сидять головами один до одного з піднятими колінками догори ногами. У порівнянні з попередніми образами фігурки їх завеликі. І тіло і голову пророблено ретельно. проте не в скульптурі, а в рельєфі. За свідченням співробітника Інституту зоології АН УРСР кандидата біологічних наук В.М.Єрмоленка, в кожній з груп коники-стрибунці представлені самцем і самицею.
        Що ж до інших образів нижнього ярусу, то всі хижаки на ньому мають яскраві ознаки чоловічої статі, тоді як стать всіх жертв, за винятком дикого кабана, не означена внаслідок своєрідності їх поз.

        Середній ярус.

Пишний рослинний візерунок поясу мас орнаментальний характер. В центрі його знизу розміщено розлогий кущ з великим рубчастим листям (рис. 15), від якого в обидва боки до кінця ярусу тягнуться хвилясті паростки аканфа з великими, закрученими спіраллю дротяними вусиками (рис. 16, 17). Іноді вони подвійні, іноді одинарні. Основу кожного вусика прикриває невеликий рубчастий листок. Стебло виготовлене з перекрученого гранчастого дроту, вусики - з округлого.

Рис.15. Пектораль:
Фрагмент середнього ярусу.

Крім них від стебла відходять лапаті п'яти-дев'ятипелюсткові пальметки і дзвіночкоподібні квітки на довгих вигнутих ніжках з тонкого круглого дроту. Квітки реалістичні, з густими тичинками в чашечках. Чашечки поставлені частіше майже в профіль, іноді - вінцями до глядача. Посередині лівої половини композиції стебло додатково споряджено широким чотирипальчастим листком з рубчастими краями і поверхнею, поміщеним на такій самій ніжці, що й дзвіночконодібні квіти. В правій частині поясу такий листок відсутній, можливо, він загубився. Слід зазначити, що обидві половини і цього і всіх інших ярусів побудовано не на дзеркальній, а лише на смисловій симетрії, отже, подібного листка в правій половині композиції могло й не бути.
Сюжет аканфового стебла по всій площі поясу доповнено додатковими схематизованими квітками, не зв'язаними з ним конструктивно. Квіти чотирьох типів. Пелюстки їх, як і пелюстки дзвіночкоподібних квіток, по краю оформлено обідками псевдозерні.

Рис.16. Пектораль:
Фрагмент середнього ярусу.

Вгорі над аканфовим кущем посередині ярусу поміщено велику квітку з десятьма досить вузькими пелюстками і ввігнутою круглою серединкою. Праворуч і ліворуч від куща посередині поясу - по три шестипелюсткових квітки, розміри яких, як і відстань між квітами, зменшуються до кінців композиції. Пелюстки їх дуже широкі, округлі. Посередині кожної квітки - маленька чотирипелюсткова із серединкою у вигляді круглої голівки шпильки. І великі, і малі пелюстки інкрустовано блакитною емаллю (збереглася місцями). Виділяючись кольором і маючи строго симетричне розміщення, квіти організовують ритмічний малюнок композиції, що при відсутності строгої симетрії обох її частин мас неабияке значення.
Додаткові квіти двох других типів розміщено по поясу асиметрично. Перший з них представлено квітками з двома чашечками, розміщеними одна над одною. Нижня з них дев'ятинелюсткова, верхня, менша за розмірами, восьмипелюсткова. Краї чашечок плавно загнуті догори. Серединка, як і в інкрустованих квітів, має вигляд круглої головки шпильки.

Рис.17. Пектораль:
Фрагмент середнього ярусу.

В лівій частині композиції описані квіти поміщено під верхом поясу, до кінця його вони зменшуються за розмірами і кількістю пелюсток; в правій половині їх лише дві (не виключено, що деякі з них загубилися), розміщені вони без системи.
На звужених кінцевих ділянках ярусу з обох боків є дрібні семи-, п'яти- і чотирипелюсткові квіточки, схожі на описані вище, але з однією чашечкою.

Рис.18. Середній ярус пекторалі:
Птах.

Рис.19. Середній ярус пекторалі:
Птах.

Рис.20. Середній ярус пекторалі:
Птах.

В центральній частині композиції по рослинному полю розміщено п'ять литих скульптурок птахів, виліплених в реалістичній манері (рис. 18, 19, 20, 21, 22). Один з них сидить під аканфовим кущем в центрі, по два, але без дотримання строгої симетрії в розміщенні. обабіч нього. За свідченням орнітологів, птахи представлені різновидом соколиних. Вони мають довгі і гострі, трохи загнуті на кінцях дзьоби. Пальці на ланах також дуже довгі й закінчуються пазурами. Хвости лопатеподібної форми, крила загострені на кінцях. І довге і коротке пір'я виділено в рельєфі та оздоблено насічками.

Рис.21. Середній ярус пекторалі:
Птах.

Рис.22. Середній ярус пекторалі:
Птах.

        Птах під аканфовим кущем сидить, зігнувшись, на одній нозі, іншою тягнеться до шиї. Один з птахів в лівій частині композиції перебирає дзьобом пір'я під крилом, другий - на спині. Вгорі над правою половиною аканфового куща птаха зображено із піднятими догори крилами. Ймовірно, учепившись за гілку, він тягнеться дзьобом до чогось, що мас знаходитися над ним. П'ята фігурка тримається на чашечці дзвіпочкоподібної квітки і, здається, п'є з неї росу.
        Всі деталі візерунка припаяно до платівки-основи. Лише квіти з емаллю прибито за допомогою пустотілих, круглих в перетині заклепок. Деякі з квіток вільно обертаються навколо них, інші міцно притиснуті до платівки.
        Ще до покладення пекторалі в могилу композиція середнього ярусу зазнала значних пошкоджень. Насамперед, ймовірно, згубилося кілька додаткових квіток: в правій частині поясу багато вільних місць, заповнених в лівій саме цими квітами. Від однієї квітки збереглася лише половинка. Праворуч від аканфового куща навколо основного його стебла закручено кілька тонких дротин, явно обірваних - в інших місцях композиції саме на такому дроті поміщено квіти та інші деталі аканфового сюжету. Стебло тут відпаялося від платівки і прикріплене до неї дротиною, краї якої дужкою протягнуто в дірочки, проколоті обабіч стебла, і загнуто із зворотного боку.
        Сліди ще більшого пошкодження кидаються у вічі на лівій половині композиції, приблизно над головою оленя нижнього ярусу. Візерунок тут, ймовірно, було чимось зачеплено і вирвано з «м'ясом», внаслідок чого квітка з емаллю виявилася обламаною, аканфове стебло перерване, довгі дротяні ніжки всіх чотирьох дзвіпочкоподібних квіток, розміщених тут, обірвані. Тепер на місці пошкодження не вистачає подвійної спіралі вусика і, здасться, однієї-двох додаткових квіток, а також ніжок дзвіночкоподібних квіток. Реставрація дуже груба: аканфове стебло скручене напрямки, квітку з емаллю (без чотирипелюсткової середники) прикручено до основи дротиною, як і стебло аканфа праворуч від куща (рис. 17).

        Верхній ярус.

В центрі композиції, що с центром пекторалі, поміщено сцену, на якій двоє чоловіків шиють хутряне вбрання, розтягши його за рукава (група І). Праворуч і ліворуч від них стоять кінь і корова з малятами (групи II і III), за якими зображено юнаків, зайнятих доїнням овець (груші IV і V). Далі з обох боків поміщено козу з козеням (групи VI і VII). Закінчують композицію фігурки птахів, що розлітаються врізнобіч, завершуючи сюжет та весь твір в цілому композиційно і стилістично (групи VIII і IX).

Рис.23. Верхній ярус пекторалі:
Центральна сцена
(Група І).

        Група І (рис. 23). В руках у чоловіків - майже закінчене верхнє хутряне вбрання. Посередині над ним підноситься виступ. Праворуч від цього, до наплічної частини порання, припаяно досить товсту нитку, що, можливо, тяглася до руки правого майстра. Поли вбрання з гострими кінцями ззаду розходяться. Понизу воно оздоблене вертикальними рубчиками. Пасма вовни по всьому виробу передано великими і досить грубими розкошланими жмутами.
        Угорі над вбранням підвішено горит із вкладеним у нього луком. Другий такий самий горит лежить біля ноги правого майстра. У верхній частині обох футлярів є відділення для стріл. Вони вставлені у нього вістрями догори (по чотири в кожному). Вістря досить масивні, підромбічні у плані. На нижній частині футлярів відтворено сцену боротьби людини з чудовиськом. Звір стоїть з вигнутою спиною зліва Чоловік, припавши на коліно, простяг руку до його голови. Другу руку зігнуто в лікті за головою, ніби людина замахується на чудовисько списом. Права нога чоловіка переходить у довгий хвилястий хвіст.
        Обидва майстри до пояса роздягнуті. Па них лише широкі шаровари, заправлені у м'які невисокі чоботи. Останні через підошву і вище кісточки перев'язані, ймовірно, ремінцем. На попереку лівого майстра виділяється якась підв'язка у вигляді складеної трикутником навпіл хустки.

Рис.24. Верхній ярус пекторалі:
Лівий скіф з центральної сцени.
Профіль.

Рис.25. Верхній ярус пекторалі:
Лівий скіф з центральної сцени.
Фас.

Рис.26. Верхній ярус пекторалі:
Правий скіф з центральної сцени.
Фас.

Рис.27. Верхній ярус пекторалі:
Правий скіф з центральної сцени.
Профіль.

        Скіф зліва стоїть навколішки, відкинувшись назад. Спину його на третину розвернуто до глядача, обличчя подано майже в профіль (рис. 24, 25). Майстер тягне рукав убрання лівою рукою, права зігнута у лікті і простягнута до нього. В кулаці затиснуто зігнуте шило чи довгу голку, непомітну для глядача. Довге кучеряве волосся відкинуто назад і перев'язане широкою стрічкою з поздовжніми складками на ній. Обличчя з густою кучерявою бородою і вусами; вилиці широкі, під очима помітні великі набряклі міхури. Погляд майстра направлено на руку з голкою.
        Кравець праворуч сидить на підігнутій лівій нозі, піднявши догори коліно правої. Рукав убрання він також тягне лівою рукою, тримаючи в правиці той самий інструмент, що і його напарник (рис. 26, 27). Затиснута мізинцем. безіменним та середнім пальцями голка тягнеться вздовж долоні. Вказівний палець випростано, і погляд майстра звернуто на колегу, ніби він щось вказує останньому. Обличчя довгасте. Фігурні вуса і бороду трактовано широкими пасмами, довге волосся на голові закручене великими перевитими локонами.
        Голови обох фігур завеликі у порівнянні з тілом, проте ця непропорційність вдало маскується позами майстрів.

Рис.28. Верхній ярус пекторалі:
Фрагмент правої сторони
(Група ІІ).

Група II (рис. 28). Кобила стоїть з трохи відведеним хвостом, нагнувши і повернувши голову, ніби прислухається до лошати, що ссе її, спинаючись на широко розставлені ноги. Під мордою кобили з витягнутою шиєю лежить теля, на яке сторожко оглядається корова, що стоїть попереду.

Рис.29. Верхній ярус пекторалі:
Фрагмент лівої сторони
(Група ІІІ).

        Група III (рис. 29). Витягти вперед і трохи повернувши голову, кінь лівою задньою ногою відбивається від мух. За загальним задумом композиції верхнього ярусу тут мала бути поміщена кобила, проте тварину відлили без будь-яких ознак статі. Щоб виправити становище, вим'я було відлите окремим монолітом і прикріплене під животом за допомогою стрижня. Па правому стегні тварини для кріплення деталі проколото невеличку дірочку. Нижче анального отвору, вже після лиття, було пробито досить великий круглий отвір, що, ймовірно, мав імітувати статеву щілину кобили. Під головою коня на боці лежить лоша з повернутою до глядача головою і підігнутими ніжками.
        Попереду коня стоїть корова, яку ссе теля, що стоїть у тій самій нозі, як і лоша з попередньої сцени. Корова повернула голову і оглядається до нього.
        Тварин в обох групах трактовано однаково. Фігури коней з довгими гривами і хвостами виліплено так само тонко, як і на нижньому ярусі. На їх животах здуті розгалужені жили. При моделюванні фігур автор дуже вдало використав фактору золота: колії по ньому переливається світло, здається, що боки тварин дихають, а в судинах пульсує кров.
        Фігурки корів наділено такою самою пластикою. Хвости з китицями на кіпці, по шиї тягнеться широка хвиляста складка, по боках просвічують ребра. Вуха стирчать врізнобіч, роги короткі і загнуті досередини. Волосся між ними імітовано широкими хвилястими пасмами, на лобі - ошатна зірочка.
        Незважаючи на невеликі розміри, фігурки малят вийшли надзвичайно живими. Пози їх природні й безпосередні, деталі пророблено досить чітко. Художник відзначив навіть прикмети бичка у теляти, що ссе корову (група III).

Рис.30. Верхній ярус пекторалі:
Фрагмент правої сторони
(Група ІV, VІ).

Рис.31. Верхній ярус пекторалі:
Фігура скіфа, що доїть вівцю.
Профіль.

Рис.32. Верхній ярус пекторалі:
Фігура скіфа, що доїть вівцю.
Фас.

        Групи IV і V. Обидва юнаки одягнуті в підперезане поясами вбрання з подовженими гострокінцевими полами і косими бортами та широкі шаровари, заправлені в м'які чобітки. Борти жупанів оформлено у вигляді прямих гладких пружків.
        Юнак в правій частині композиції (рис. 30, 31, 32), нагнувшись, сидить на підігнутих під себе ногах позаду вівці і зосереджено доїть її у посудину місцевої форми з досить високими розтрубоподібними кінцями. Обличчя його невибагливе і просте (рис. 32).
        Підрізане спереду волосся рівними пасмами лежить на голові.
        Ліворуч юнак також сидить позаду вівці на землі з підігнутими на один бік ногами (рис. 33, 34, 35). Лівою рукою він гримас за ручку амфору, в правій, піднесеній над нею, у нього, найімовірніше, скручений жмут трави, якою він збирається закоркувати посудину. Повні губи його ледь розкриті, риси обличчя м'які, ніс досить прямий. Волосся, як і в правого кравця, закручене в крупні локони, на лоб з-під них звисає, невеликий чубчик. Поверх нього під локони, що лежать обабіч голоті, протягнуто стрічку, ніде більш на голові не помітну.

Рис.33. Верхній ярус пекторалі:
Фрагмент лівої сторони
(Група V, VІІ).

Рис.34. Верхній ярус пекторалі:
Фігура скіфа з амфорою.
Фас.

Рис.35. Верхній ярус пекторалі:
Фігура скіфа з амфорою.
Профіль.

        Вівці сумирно стоять перед доярами. Ліва з них злегка понурила голову, права, навпаки. трохи підвела її і прислухається до доїння. Тварини мають досить сухорляві ноги та морди. Руно виділене незначним рельєфним потовщенням і передано рясними пружками, що складаються з обідка й опуклої серединки з крапчастою заглибиною в центрі.
        Група VI (рис. 13, 30). Ставши на коліно правої передньої ноги, коза, здається, лягає. Вуха поставлені врізнобіч, гострі високі роги (кінці їх виявилися трохи погнутими) стирчать догори. Донизу звисає довга борода. Козеня перед козою лежить, повернувши назад голову, з виставленою наперед лівою ногою. На його лобі помітні маленькі гострі ріжки.
        Група VII (рис. 14, 33). Як і в попередній сцені, коза стоїть на коліні передньої ноги, звернутої до глядача, але задні ноги прямі, голову піднято так, що роги закинуто назад - безперечно, тварина встає. Козеня стоїть з повернутою назад головою і лівою задньою ногою чухає морду. На фоні досить статично зображених онець фігури кіз і козенят в обох сценах живі і безпосередні.

Рис.36. Верхній ярус пекторалі:
Кінцева фігурка птаха
(Група VIII).

Рис.37. Верхній ярус пекторалі:
Кінцева фігурка птаха
(Група ІХ).

        Група VIII (рис. 13; 36). Птах того самого виду, що й птахи на середньому ярусі. Голова його витягнута вперед, ноги притиснуті до тіла, крила розправлені врізнобіч і трохи підняті догори - найімовірніше, він злітає.
        Група IX (рис. 14; 37). В кінці лівої частини композиції зображено дику качку. Голова її досить опукла, дзьоб плоский, хвіст порівняно короткий, крила на кіпцях помітно заокруглені. Пір'я на тілі і крилах відтворено приблизно, так само, як і в інших птахів. Ноги качки підігнуті, крила розправлені, - вона також злітає.

        Всі сцени нижнього і верхнього ярусів, таким чином, виконано в яскравій реалістичній манері. У побудові їх композицій, ліпленні образів, узагальненні та урівноваженні площин відчувається рука зрілого самобутнього майстра, близько знайомого з кращими здобутками грецького мистецтва.
        Не вдаючись до розгорнутого мистецтвознавчого аналізу, вважаємо за потрібно підкреслити, що всі чотири образи скіфів, представлених на пекторалі, мають виразні індивідуальні риси, зовсім це характерні для античної скульптури того періоду, до якого можна віднести час створення пекторалі. Імовірно, в подальшому мистецтвознавці знайдуть пояснення цьому незвичному факту, наше ж завдання - звернути на нього увагу.
        Особливо яскраво індивідуалізовані образи кравців з центральної сцени. Справа навіть не в тому, що вони мають відмінні зачіски і тип обличчя, по-різному заглиблені. в роботу, - їхня індивідуальна несхожість відбита навіть в фігурах і виразі облич. У всій статурі скіфа ліворуч, його широкому обличчі з набряклими міхурами під очима відчувається якась прихована хворобливість, заглибленість у свій внутрішній світ, можливо, навіть покірність долі. Його очі світяться лагідністю і розумом, що характеризує його як філософа і мудреця, чия мудрість вистраждана нелегким досвідом всього життя.
        Кравець праворуч навпаки - сповнений рішучості і енергії, його рухи вивірені і точні, як і в самій його нозі та погляді в них відчутна незламна поля і впевненість у собі.
        Так само реалістично, навіть дещо натуралістично, з чіткими ознаками індивідуальності відтворено і доярів, обличчя яких проміняться живими людськими пристрастями.
        У світлі цих художніх прозрінь відступає на другий план навіть віртуозне володіння законами композиції та неабияка золотарська майстерність автора пекторалі, - безперечно, одного з непересічних художніх талантів свого часу.

Рис.38.Пектораль з чоловічого поховання кургану "Товста могила".

Центральна частина.