Пектораль

        У ті дні на правобережжі Каховського моря піднялися ґрунтові води... Вони з'явилися й у розкопці Товстої Могили - скіфського кургану, розташованого на околиці міста Орджонікідзе Дніпропетровської області. Продовжувати роботи доводилося з містків, витягати з глинистого мулу на білий світ те, що залишилося від давнього поховання.
        Коли був цілком розчищений центральний склеп, я улаштувався під стіною розчищати дромос. От із глини показався прекрасної роботи горит з лежачою біля нього купкою наконечників стріл. Поруч короткий меч - акинак, вставлений у золото, і золотої ж прикраси від нагайки. Прямо руками став розгрібати мул між ними, і раптом пальці наткнулися на щось гостре - з рідкого бурого бруду знову блиснуло золото...
        Я зрозумів: це якась велика річ. Покликав археолога-скіфознавця Євгенія Черненко, мого товариша і заступника по експедиції. Ми з ним обережно розгребли глину і побачили... пектораль.

Пектораль з чоловічого поховання кургану "Товста Могила".
І тис.до н.е.
Загальний вигляд.

        Було половина на третю години пополудні 21 червня 1971 року.

        Скіфи. Вольовий, сильний, мудрий народ. Вони прийшли до Північного Причорномор'я з глибин Середньої Азії в VII столітті до н.е. й жили тут до III століття н.е. Тисячу років історія цієї землі була пов'язана з їх ім'ям. З часом скіфи розсіялися серед інших народів, змішалися з сарматами, готами, слов'янами. Але цікаво, що навіть літописець Київської Русі називає територію, де жили слов'яни, Великою Скіфією, настільки довгою була пам'ять про них.
        Між 455 і 445 роками до н.е. Скіфию відвідав давньогрецький історик Геродот і присвятив їй велику частину четвертої книги своєї чудової «Історії». Але Геродот писав її в V столітті до н.е., а найвищого розквіту Скіфия досягла в IV столітті до н.е. У нас майже не залишилося від цього часу письмових джерел, але зате збереглася безліч могил. Поховання і простих скіфів (над ними теж насипали невеликі кургани), і скіфської знаті, царів. Це кургани, які досягали іноді 20 й більш метрів у висоту. Правда, настільки великих курганів всього п'ять. Очевидно, вони належали верховним скіфським царям. Чотири з них нині розкопані й один стоїть ще недоторканий.
        Найбільш знамениті з них - кургани Чортомлик й Солоха в Наддніпрянщині, Куль-Оба біля Керчі. Розкопано більш двадцяти курганів менших розмірів з похованнями, очевидно, членів царської родини або скіфської знаті.

        До т.зв. курганів другого рангу відносилася і Товста Могила. Висота її була вісім з половиною метрів. Вперше я побачив цей курган у 1964 році, коли працював у цих краях з експедицією професора О.І.Тереножкіна, відомого скіфознавця, мого вчителя. Тоді ми ще не вміли безпомилково відрізняти скіфські поховання від нескіфських. За попередніми даними, Олексій Іванович дійшов висновку, що Товста Могила - курган нескіфський, і не став вести розкопки. Почавши працювати в цих місцях самостійно, я все більш й більш переконувався в тому, що Товста Могила все-таки скіфського походження, і захотілося її розкопати.

Курган "Товста Могила":
Загальний вигляд.

Зустрілася на моєму шляху дуже гарна людина - Григорій Лукич Середа, директор Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату, на землях якого стояв курган. Він допоміг нам організувати розкопки, виділив необхідні кошти і техніку. Складність полягала в тому, що місце розкопок з усіх боків було забудоване, оточене високовольтними лініями. Але все-таки роботи були сплановані так, що вдалося поступово вивезти більш дванадцяти тисяч кубометрів ґрунту. І не просто зрити насип кургану, але й уважно вивчити кожну грудочку землі, зробити відповідні розрізи, щоб зрозуміти, як улаштоване поховання.

Загальні розрізи кургану "Товста Могила":
1 - поверхня кургану; 2 - стародавній чернозем; 3 - кромлех; 4 - глиняні викиди з гробниць;
5 - материк; 6 - реконструкція первісного насипу.

Два роки тривала підготовка до основних розкопок. Але почалися вони драматично. На початку травня ми зняли скреперами залишки насипу до шару глини, на якій вже були прекрасно видні всі могильні плями. У центрі відразу позначилося головне поховання, біля нього могили коней і конюхів, що супроводжували поховання. Нарешті виявився й... грабіжницький хід, який вів до центрального склепу. А небагато осторонь від центра ми помітили ще одну пляму - там причаїлася невідома могила.

Загальний план кургану "Товста Могила".
I - центральна гробниця; II - грабіжницький лаз; III - бокова гробниця;
IV - кінська могила № 1; V - кінська могила № 2;
VI - поховання "конюха" № 1; VII - поховання "конюха" № 2;
VIII - поховання "конюха" № 3; IX - площадка із слідами тризни;
X - рів (заштриховані ділянки під номерами - скупчення залишків тризни);
XІ - кромлех; B - викиди з могил.

        У давнину грабіжники рили хід прямо до центру, до головної могили, а бічні залишалися іноді непоміченими. І природно, що надії у мене були саме на це бічне поховання.
        Почали розкопки з нього. А треба сказати, що побудова скіфських могил досить складна. Спочатку відривали просторий колодязь (на Товстій Могилі глибиною біля восьми метрів). Потім убік від нього вели коридор - дромос. В кінці коридору прямо в землі споруджувався склеп. Нічим не укріплений, він згодом падав, покриваючи все поховання. Так що археологам доводиться працювати як шахтарям - улаштовувати справжнє креплення, потім поступово, шарами знімати ґрунт, що обрушився, і вже на самому низі розчищати ножичками все, що там збереглося.
        Стали проходити цю бічну гробницю. І раптом виявилося, що до неї теж веде якийсь хід. Природно, ми вирішили, що він може бути тільки грабіжницьким. Надії разом зникли, але робота по інерції продовжувалася. Видалили глину, яка обсипалася до склепу, підготували дно до розчищення, але явних ознак того, що поховання пограбоване, нема...
        Підземелля виявилося могилою дійсно недоторканою. У ній лежала цариця у багатому одіянні, мережаному золотими бляшками, з масивною золотою гривнею на шиї, у золотому головному уборі - калафі, з браслетами, перснями... А поруч лежала настільки ж багато вдягнена дитина, що померла вже після того, як була похована жінка, мабуть, його мати. От для того, щоб цю дитину поховати, й зробили другий вхід до гробниці, що викликала у нас стільки хвилювань.

Золоті пластинки з кургану "Товста Могила".

Браслети з жіночого поховання
кургану "Товста Могила".

Підвіски з жіночого поховання кургану "Товста Могила".

Предмети цього поховання гідні замилування. Напевно, подібних знахідок не було з 1913 року - часу розкопок Солохи. Але, на жаль, не було серед знайдених речей й шедевру, який би особливо здивував. Взагалі ж знаменитих знахідок дуже небагато - п'ять-шість унікальних предметів, відомих в усьому світі й таких, що прославили скіфів і скіфську археологію. Але я вже настільки увірував в успіх, що “ничтоже сумняшеся” почав всіх переконувати: таку річ ми неодмінно знайдемо в... центральній могилі, хоча там й побували грабіжники. Які в мене були підстави для цього? У царських похованнях деякі речі іноді клалися не біля похованого, а закопувалися у схованці.

Головний убор жінки з кургану "Товста Могила".
(Реконструкція).

Головний убор жінки
з кургану "Товста Могила".
(Реконструкція; вид зліва).

Головний убор жінки
з кургану "Товста Могила".
(Реконструкція; вид зпереду).

Головний убор жінки
з кургану "Товста Могила".
(Реконструкція; вид зправа).

Головний убор жінки з кургану "Товста Могила".
(Реконструкція).

        Подумалося: а чому такого не може статися тут? Дуже вже хотілося, щоб це відбулося! Саме царське поховання виявилося цілком розореним: по всій камері ми знайшли близько 600 золотих бляшок, розкиданих безладно, уламки зброї, кістки жертовних тварин...
        Взялися до розчищення дромосу. І отут виявилося, що грабіжники, розоривши склеп, дромос перевіряти не стали. Відбулося неймовірне: замість того, щоб сховати парадні речі до схованки, їх просто залишили на підлозі коридору поблизу від склепу, де вони й були нами виявлені...

        Чи треба говорити, як застукало серце, коли я взяв до рук річ, що пролежала в землі 2300 років! Ми обполоскали її водою, і вона засяяла, начебто тільки що вийшла з рук майстра. Час немов би не торкнулося твору мистецтва, створеного на початку IV століття до нашої ери: пектораль (її вага 1150 грамів) виготовлена практично з чистого золота - матеріалу, не підвладного часу.

Пектораль з чоловічого поховання кургану "Товста Могила".
Зворотний бік.

Поняття «пектораль» узвичаїли французи під час розкопок єгипетських пірамід. Так назвали велику золоту нагрудну прикрасу, широко розповсюджену на Давньому Сході. У скіфів вона зустрічалася досить рідко. Але якщо попередні знахідки такого роду являли собою прості золоті пластини, то пектораль з Товстої Могили - це складний високомистецький твір, у якому біля 50 персонажів - фігурок людей, тварин, птахів, комах, - виконаних у техніці високого рельєфу, майже повної скульптури.

Нижній ярус пекторалі:
Сцени битви коня з грифонами.

Основу - каркас добутку - складають чотири кручених пустотілих джгути, які поділяють поле пекторалі на три месяцеподібних яруси. На нижньому з них представлені сцени боротьби тварин: напад грифонів на коня; лева і леопарда - на дикого кабана й оленя; гонитва собаки за зайцем. Навіть стрибунці показані так, немовби сидять проти один одного у загрозливій позі.

Пектораль:
Фрагмент середнього ярусу.

Середній ярус перекритий золотою пластиною, на тлі якої поміщені рослинні пагони, розкидані фігурки птахів.
І нарешті, на верхньому ярусі - домашніх тварини скіфів - кінь, корова, вівця, коза. Серед них і чотири людські фігурки. У центрі двоє скіфів шиють сорочку з овечої шкіри, в руках у них голки. Над ними висить футляр з луком та стрілами - горит. Ось юний скіф доїть вівцю, а ось він сидить з амфорою, у яку, мабуть, злив молоко, і збирається закупорити її.

Верхній ярус пекторалі:
Центральна сцена.

Всі деталі виконані з надзвичайною художньою силою. Майстер на диво вміло використовував матеріал: від найлегшого дотику до пекторалі золотом біжать тіні, і здається, що у жилах тварин пульсує кров. Немов живі, з'являються вони перед нами в таких природних, красивих, граційних рухах і позах. Кожна фігурка була відлита окремо, потім дороблена вручну чеканом, потім їх прикрутили золотим дротом до каркасу (шматочки його так і залишилися на пекторалі) й зпаяли. Склалася цільна, вдало побудована композиція. Паяли, мабуть, ртутним розчином золота, припоєм дуже гарним: незважаючи на те, що пектораль довгий час знаходилася у вологому ґрунті, під величезною масою глини, яка на неї впала, вона тільки місцями трохи деформувалася, але жодна деталь не відпала.

Верхній ярус пекторалі:
Лівий скіф з центральної сцени.
Профіль.

Верхній ярус пекторалі:
Лівий скіф з центральної сцени.
Фас.

Верхній ярус пекторалі:
Правий скіф з центральної сцени.
Фас.

Верхній ярус пекторалі:
Правий скіф з центральної сцени.
Профіль.

Нижній і верхній яруси виконані у зовсім різних манерах. Якщо на нижньому все у русі, експресії, то на верхньому, навпаки, дія відбувається в спокійному, неквапливому ритмі. І ця різниця настроїв врівноважується середнім ярусом - пластиною з рослинними мотивами, що створює гармонічну, завершену ритмічну картину.

Зміст пекторалі надзвичайно складний. Це не простий набір випадково поєднаних фігурок, а велика, цільна трьохчасна композиція, яка відбиває космогонічні уявлення індоіранських племен, до яких належали скіфи. У протиставленні верху й низу пекторалі відбито т.зв. внутрішнє й зовнішнє. Скіфи поділяли світ на три сфери: небесну, земну й середню - сферу людей і тварин. І ось, для того щоб показати сферу богів, вони зобразили сцени боротьби тварин. Пектораль була присвячена Новому Рокові, який святкувався в день весняного рівнодення. У цей час відзначалися сили землі, що відроджуються: старе вмирало і народжувалося нове. Народження цього нового передається через вмирання старого. Зображено боротьбу тварин, які пожирають одна одну, щоб відродитися. А відродитися вони можуть від землі, що представляє середній ярус з рослинними мотивами: у них вгадується древо життя з сидячими на ньому пташками. Нарешті, від злиття землі й неба з'являється сфера, населена людьми, що і показано на верхньому ярусі пекторалі.

Пектораль з чоловічого поховання кургану "Товста Могила":

Центральна частина.

Тут зображені, здавалося б, звичайні, буденні сцени. Одні шиють сорочку, інші зайняті доїнням овець. Але високе загальне звучання твору дозволяє припускати, що це не просто буденні сцени. Швидше за все скіфи готують якесь культове одіяння до свята весняного рівнодення. У цей день розігрувалася картина того, як, за їхніми уявленнями, спочатку виникав світ. Головним епізодом ритуалу було одруження царя з верховним божеством, після чого він вважався залученим до вищого світла й міг дарувати землі благополуччя і животворящі сили. І це повинно було відбуватися, мабуть, у тій сорочці, що шиють спеціально для такого випадку. А юнаки, зайняті доїнням, готують напої та їжу для свята.

Верхній ярус пекторалі:
Фрагмент лівої сторони.

Верхній ярус пекторалі:
Фрагмент правої сторони.

Саме в триєдиності змісту пекторалі її величезне значення: вона прекрасна в естетичному плані; у ній з надзвичайною образною силою передане протиставлення добра і зла, боротьби і спокійного, мирного життя; вона розкриває погляди далекого минулого на походження світу. Пектораль з'являється перед нами як прекрасний художній твір, як філософська поема про життя й уявлення того часу.

Верхній ярус пекторалі:
Фрагмент лівої сторони.

Верхній ярус пекторалі:
Фрагмент правої сторони.

Можна припустити, що вона зроблена греками, що жили довгий час серед скіфів, які перейнялися їхнім духом і віруваннями. Можливо, вона виконана кимсь зі скіфів, що побували у Греції, що училися там, що сприйняли культуру, мистецтво, навички роботи. Але, як би там не було, пектораль - це надбання греко-скіфського генія. І хоча у всіх деталях її відчувається повна залежність від грецького мистецтва, дух у ній, проте, глибоко скіфський.

Нижній ярус пекторалі:
Сцена нападу лева і леопарда на дикого кабана.

Нижній ярус пекторалі:
Сцена нападу лева і леопарда на оленя.

        Всі те, що я розповів про пектораль, дозволяє зробити висновок, що річ ця - культового характеру, її призначення повинне було відповідати певній посади людини, що носила її й забрала з собою в могилу. Можна припустити, що це був не просто цар, а цар-жрець (про те, що такі були серед скіфів, що вони приносили жертви під час свят, говорить і Геродот). Тому знахідка пекторалі в Товстій Могилі може вказувати на те, що курган цей належав царю-жерцю, імені якого ми, на жаль, ніколи не довідаємося. Звідси й багатство поховання (адже невідомо ще, що пропало з центрального склепу!), і його невідповідність розмірам кургану.
        Хто ж носив пектораль? У десятьох кілометрах від Товстої Могили стояв величезний курган Чертомлик. Можна припустити, що він належав знаменитому скіфському цареві Атеєві, який об'єднав Скіфию у єдине царство, що воювало з Пилипом Македонським (батьком Олександра), і був вбитий у сідлі, коли йому було 90 років. А в Товстій Могилі був похований, мабуть, один з його предків, людина, яка, звичайно, бачила цього грізного царя, зустрічалася з ним.

        Іноді дивишся на річ раз, інший - сподобається, запам'ятається на якийсь час. А є твори, що не перестають подобатися, хвилювати, скільки б ви на них не дивилися - хоч тисячу разів, хоч ціле життя. Це властивість справжніх шедеврів мистецтва - заполонювати красою. Стільки натхнення, жару душі, думок і почуттів вкладають у такі твори майстри, їхні творці. Повною мірою це відноситься й до пекторалі - тонко і добірно зробленого, прекрасного твору високого мистецтва.